У практиці господарських судів України останнім часом досить поширеною стала проблема, пов'язана із справами про банкрутство шляхом "усіченої" процедури. Йдеться про банкрутство відсутнього боржника, яке передбачене статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" від 14 травня 1992 року (Закон).
Коли кредитор, що заявляє свої кредиторські вимоги, звертається до майнового поручителя, середньостатистичний суд першої інстанції зазвичай вважає, що поручитель не є безпосереднім боржником банку, і що вимоги останнього не пов'язані з вимогами грошового характеру. А згідно із статтею 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" (Закон про банкрутство), кредитор має бути грошовим кредитором, щоб його включили в реєстр і прийняли заявку з кредиторськими вимогами. Практика Вищого господарського суду України (ВГСУ) прямо протилежна і, на наш погляд, більше відповідає законодавчим нормам.
Статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство) урегульовано особливості застосування процедури банкрутства відносно боржника, що ліквідується власником.
Редакція статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту Закон), регламентує спрощену процедуру ліквідації відсутнього боржника. У результаті цього зазначений порядок став інструментом зведення рахунків з конкурентами, неугодними контрагентами, а також зручним способом ліквідації зацікавленого суб'єкта.
Однією з головних спеціалізацій Юридичної компанії «Шкромида та Партнери» це справи про визнання боржника банкрутом. На ринку юридичних послуг такі послуги є досить актуальними. Особливо якщо банкрутство здійснюється за ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», де мова йде про специфіку визнання банкрутом відсутнього боржника.
