Основною статтею, що стосується процедури розрахунків з учасниками товариства з обмеженою відповідальністю, є стаття 21 Закону України «Про господарські товариства». У частині 1 цієї статті передбачено, що грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації підприємства, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, а також виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства в порядку і на умовах, передбачених законом та установчими документами. Це загальне правило, що застосовується до всіх видів господарських товариств, в тому числі до товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Аналогічного характеру норми передбачені також у частині 4 статті 111 Цивільного кодексу України (ЦК) щодо юридичних осіб і в частині 4 статті 61 Господарського кодексу України (ГК) щодо суб'єктів господарювання.
Після вступу в 2011 р. Податкового Кодексу України (далі ПК України), багато хто зіткнувся з новою бюрократичною нормою для отримання свідоцтва платника ПДВ. Для того щоб подати в податкову інспекцію форму 1-ПДВ необхідно було або чекати рік після реєстрації підприємства і мати більше 50% операцій які підлягають оподаткуванню ПДВ, або якимось чином показати оборот в 300 тис. грн. і подавати документи вже в наступному місяці після реєстрації підприємства. Той, хто намагався отримати заповітне свідоцтво ПДВ і подавав весь пакет документів по кілька разів, відвідавши перед цим податкову міліцію, переконувався, що свідоцтва платника ПДВ йому не бачити як своїх вух. Залишалося тільки два виходи, або «мотивувати» інспектора або купувати нову фірму зі свідоцтвом ПДВ. Але часто навіть інспектор не в силах був щось зробити, оскільки була «команда згори» свідоцтво ПДВ нікому не давати!
Не секрет, що останнім часом дуже багато компаній схильні до угод по злиттю і поглинанню. Звичайно, дані заходи мають певні позитивні якості для обох компаній. Адже завжди краще провести певну реструктуризацію бізнесу, ніж оголосити себе банкрутом. Але, в той же час варто відзначити, що далеко не завжди подібні угоди можуть носити позитивний характер. Найчастіше це може бути пов'язано з непрофесійним юридичним супровідом угоди або у відсутності такого взагалі. Тому, для того, щоб знати, що за компанію Ви зібралися купити, необхідно в обов'язковому порядку провести її повний юридичний аудит - (Due Diligence).
Прийшов час кардинально спростити реєстраційну процедуру юридичних осіб, обтяжену необхідністю збору величезної кількості документів, бюрократизмом, великими чергами, неоднозначністю трактувань норм закону, різним підходом державних реєстраторів до своєї роботи і до організації прийому громадян і так далі.
Питання звернення стягнення на корпоративні права, які є заставою, на практиці викликає немало питань. Законодавець, формуючи положення корпоративного права, виходив з того, що звернення до стягнення на корпоративні права не повинне порушувати права існуючих акціонерів і учасників. При цьому інтереси кредиторів залишилися без належної уваги законодавця.
Відповідно до роз'яснення Плунуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11, внесок до статутного фонду господарського товариства, товариства з обмеженою відповідальністю не є об'єктом права загальної спільної власності подружжя, оскільки статтею 13 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство, і до норм Сімейного кодексу Україна також не віднесено.
