Більшість суб'єктів господарювання мають досвід проведення у них органами податкової служби перевірок, результатом яких стало донарахування сум грошових зобов'язань. Найчастіше платники не згодні з такими рішеннями, і в цій ситуації є лише два виходи: платити чи оскаржити. Законодавцем передбачено два способи захисту прав платників податків у формі оскарження податкових повідомлень-рішень - це адміністративний порядок і судовий.
Правила гри
З прийняттям Податкового кодексу (ПК) України дещо змінилася процедура адміністративного оскарження: вона стала двоступеневою. Скарга, згідно з ПК України, подається до органу вищого рівня регіональної податкової служби, а останнім рівнем є центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику.
Основними нормативними актами, що регулюють порядок такого оскарження податкових повідомлень-рішень, є стаття 56 ПК України, наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби» від 19 листопада 2012 № 1203, а також побічно наказ Міністерства фінансів «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» від 28 листопада 2012 № 1236.
Згідно з положеннями норм чинного законодавства, право на подачу скарги у вищестоящий орган починається після отримання рішення платником податків. Однак доречніше приймати рішення щодо способу оскарження після отримання акта перевірки або під час підготовки заперечення на акт.
Стратегія і тактика
Доцільність оскарження податкових повідомлень-рішень відіграє важливу роль, але треба виходити із специфіки кожної окремої ситуації, і в залежності від того, яку мету поставив суб'єкт господарювання, таку потрібно вибирати стратегію і тактику ведення справи.
На жаль, практика показує неефективність адміністративного оскарження, так як органи податкової служби вищого рівня найчастіше не змінюють прийнятого податкового повідомлення-рішення. Позитивними моментами оскарження є виграний час для більш ретельної підготовки до судового оскарження податкового повідомлення-рішення, надання додаткових (відновлених) документів у порядку статті 44 ПК України, можливість акумуляції коштів для оплати нарахованих грошових зобов'язань або перерозподіл активів і т.д.
Але в разі затягування часу і наявності статусу неузгодженості сум грошових зобов'язань платник податків повинен враховувати період нарахування пені та термін сплати, встановлений для узгоджених сум зобов'язань.
Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби» від 17 грудня 2010 року № 953, пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Якщо має місце відновлення документів, що підтверджують правильність ведення податкового та бухгалтерського обліку у разі їх втрати або неприйняття до уваги їх податковим органом, платникам доцільно починати процедуру адміністративного оскарження для узаконення існування таких документів під час здійснення господарської діяльності.
Розминка перед матчем
Прикладів необхідності оскарження податкових повідомлень-рішень безліч. Звичайно, основна мета - час для підготовки до судового оскарження, формуванню позову і доказової бази.
Зазвичай у наданні доступу платникам податків до джерел зі змістом податкової інформації, використаної під час проведення перевірки, податківці відмовляють. Тому варто скористатися правом на отримання інформації від органів податкової служби, заявивши в скарзі клопотання про витребування у податковій інспекції інформації, яка стала основою для висновків про порушення норм податкового законодавства. Наприклад, це може бути інформація з матеріалів оперативно-розшукової діяльності співробітників податкової міліції, кримінальних проваджень, зустрічних звірок, облікових карток за певним видом податку та іншої податкової інформації, зазначеної в акті перевірки. І не варто забувати, що платник обов'язково має брати участь у розгляді своєї скарги.
Трапляються ситуації, коли не існує документального підтвердження податкової інформації або спотворюється її зміст в акті перевірки.
Перемагає розумніший
Розглянемо ще деякі випадки очевидної помилковості проведення розрахунків податкового зобов'язання у податкових повідомленнях-рішеннях, неприйняття до уваги умов перебування платника на спеціальному податковому режими (наприклад - фіксований сільськогосподарський податок або спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість). Для цього звернімося до змісту підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Позапланова перевірка проводиться, якщо платником податків подана в установленому порядку органу державної податкової служби скарга на прийняте податкове повідомлення-рішення, в якій вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки, та об'єктивний її розгляд неможливий без проведення перевірки.
Платник податків зможе при проведенні позапланової перевірки надати нові аргументи, розрахунки, пояснення, які спростують твердження податківців.
Адміністративне оскарження також корисно при наявності порушень порядку проведення перевірки. Враховуючи судову практику Вищого адміністративного суду України, адміністративні суди не відміняють і не визнають протиправними податкові повідомлення-рішення у разі порушення порядку проведення перевірки, якщо фактичне порушення норм податкового законодавства мало місце бути. Таким чином, слід вказувати на факти порушення порядку проведення перевірки у скарзі на податкові повідомлення-рішення до вищестоящого органу податкової служби.
Підсумовуючи вищевикладене, при виборі способу оскарження податкових повідомлень-рішень платники податків повинні структурно підходити і ретельно планувати процедуру адміністративного оскарження, використовуючи по максимуму всі можливості, які надає законодавець для захисту своїх прав, і намагатися звести до мінімуму ризики, пов'язані з процедурою узгодження грошових зобов'язань.
Володимир Бевза - адвокат, старший юрист Міжнародного правового центру EUCON, м. Київ
