Більшість суб'єктів господарювання мають досвід проведення у них органами податкової служби перевірок, результатом яких стало донарахування сум грошових зобов'язань. Найчастіше платники не згодні з такими рішеннями, і в цій ситуації є лише два виходи: платити чи оскаржити. Законодавцем передбачено два способи захисту прав платників податків у формі оскарження податкових повідомлень-рішень - це адміністративний порядок і судовий.
Платники податку на додану вартість - постачальники товарів (робіт, послуг) на підставі податкового кодексу (ПК) України зобов’язані складати і направляти допомогою телекомунікаційного зв’язку у Державну податкову службу (ДПС) України податкові накладні для реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Питання оподаткування адвокатської діяльності, зокрема, що стосуються статусу адвоката як платника податків та структури витрат, спрямованих на зменшення доходу з метою зменшення оподаткування, особливо актуальні в останній час. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури (ВККА) в рішенні від 18 березня 2011 № VI/4-97 запропонувала роз’яснення з цього приводу. З її позицією не погодилася Державна податкова служба (ДПС) України, яка в своїх узагальнюючих податкових консультаціях від 18 березня 2011 року та від 15 жовтня 2011 значно урізала список витрат, встановлений ВККА. Цей перелік був обмежений витратами на орендну плату за користування приміщенням, яке є робочим місцем адвоката, виготовлення печаток і штампів, а також їх заміну, участь у заходах з підвищення професійного рівня, організованих Міністерством юстиції України (Мін’юст), оплату праці найманих працівників за трудовими угодами та сплату єдиного соціального внеску, в тому числі до фонду оплати праці.
Податкові перевірки - невід’ємна частина бізнесу. Юридична грамотність та обізнаність в нормах чинного законодавства допоможе вибрати і реалізувати ефективний алгоритм дій при взаєминах з податковими органами.
Мабуть з перших днів свого існування, податкова служба взяла на озброєння такий спосіб поповнення бюджету, як оголошення господарських угод нікчемними і недійсними, в результаті чого податковий кредит з ПДВ або витрати з податку на прибуток податківцями не визнаються, що в свою чергу тягне донарахування та накладення штрафних санкцій. Триває подібна практика і в даний час.
Якщо протягом 1095 днів (що дорівнює трьом рокам) після останнього дня подання податкової декларації, у якій платник податків самостійно визначив розмір податкового зобов'язання, органом податкової служби не прийнято рішення про донарахування податкового зобов'язання, платник податків вважається звільненим від такого податкового зобов'язання. Відповідна норма чітко прописана у підпункті 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон). Аналогічні умови визначення податкового зобов'язання податковим органом перенесені і в Податковий кодекс (ПК) України (статті 54, 102 ПК України). Однак, щоб застосувати їх на практиці, знадобилося кілька років судових тяжб.
