Список витрат, визначений ДПС України, не відображав реальні, життєво необхідні витрати адвокатів, наприклад, витрати на зв’язок. Крім того, простежувалося подвійне оподаткування:
постачальник відповідної юридичної послуги оподатковує отриманий від адвоката дохід, притому, що сам адвокат теж оподатковує суму, отриману від клієнта в якості компенсації витрат на зв’язок. Фактично всі ці податки перекладаються на плечі клієнта, роблячи адвокатський захист недоступний для тих, хто справді його потребує.
Проблема була озвучена на сторінках газети «Юридична практика», нею зацікавилася Асоціація платників податків України, у зв’язку, з чим це питання було розглянуто ДПС України, що знайшло відображення в листі від 3 квітня 2012 № 9779/7/17-1217. Список видатків було розширено, а також викладено бачення податковою службою порядку організації роботи адвокатів і фінансових розрахунків з клієнтами. Зокрема, ДПС України будує порядок оподаткування на принципах здійснення адвокатської діяльності, визначених законодавством та Правилами адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, протокол від 1-2 жовтня 1999 № 6/VI (Правила) . Так, з метою врахування в процесі обчислення податку передбачається розподіл доходів адвоката на власне гонорар і засоби, які платить клієнт за договором для покриття фактичних витрат адвоката, пов’язаних з виконанням доручення, якщо таке зобов’язання покладено на клієнта договором. Договір може зобов’язувати клієнта компенсувати витрати адвоката на оплату роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплату друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов та інші витрати, прямо пов’язані з виконанням доручення клієнта.
Згідно зазначеного листа ДПС України, витрати адвокатів, що зменшують його оподатковуваний дохід, є витратами, безпосередньо пов’язаними із здійсненням професійної адвокатської діяльності, види і розміри яких визначені договором з клієнтом. Такі витрати приймаються контролюючим органом за умови їх належного документального оформлення.
Процес оподаткування тісно пов’язаний з реєстрацією адвоката в якості платника податків. Згідно з абзацом 2 пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу (ПК) України, у разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. Таким чином, якщо адвокат не зареєстрований як платник податків, то питання про витрати неактуальне: обкладатися податком на доходи фізичних осіб буде весь дохід без урахування будь-яких витрат.
Тут важливо звернути увагу на позицію ДПС України в узагальнюючої податкової консультації з деяких питань оподаткування фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затверджену наказом ДПС України від 24 грудня 2012 № 1185, де прозвучала думка про те, що
адвокат може здійснювати свою діяльність в якості платника податків:
- Як самозайнята особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Методика оподаткування визначена статтею 178 ПК України, яка, зокрема, не передбачає можливості спрощеної системи оподаткування для таких платників;
- Як фізична особа - підприємець (ФОП) з оподаткуванням за правилами статті 177 ПК України. Трактувати адвокатську діяльність як підприємницьку дещо нелогічно, однак Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 № 5076 не обмежує можливість ведення адвокатом підприємницької діяльності. Тому можна прийняти той факт, що з метою оподаткування, якщо адвокат вже зареєстрований як фізична особа - підприємець, він може в рамках цього ФОП вести адвокатську діяльність, яка оподатковуватиметься за правилами, встановленими для підприємця. Тобто передбачається і спрощена система оподаткування. Така ж ідея викладена в наказі Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» від 9 грудня 2011 року № 1588, який забороняє реєстрацію адвокатів - самозайнятих осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, якщо вони вже зареєстровані як самозайняті особи - підприємці.
Таким чином, фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, можуть зареєструватися як ФОП при відсутності обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю, встановлених законом. Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому здійснює незалежну професійну діяльність, така особа перебуває на обліку в органах державної податкової служби як ФОП і має можливість використовувати спрощену систему оподаткування. Як відомо, після отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до пункту 178.1 статті 178 ПК України, адвокат протягом десяти календарних днів з дня отримання посвідчення реєструється за місцем проживання як платник податків, зокрема - як самозайнята особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Дані про осіб, які отримали свідоцтво про право займатися адвокатською діяльністю, розміщуються в Єдиному реєстрі адвокатів України, інформація з якого надходить до податкових органів. Відповідно, порушується питання про реєстрацію адвоката як платника податків.
Якщо адвокат вступив в трудові відносини, наприклад, працює в складі адвокатського об’єднання, він позбавляється статусу самозайнятої особи та не підлягає обліку в податкових органах як платник податків.
ДПС України як і раніше не приймає у зменшення оподатковуваного доходу багато хто з витрат адвокатів, на необхідності яких наполягає ВККА. Виходячи з поняття «гонорар», визначеного статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», може скластися враження, що за умови наявності всіх належно оформлених документів, що підтверджують витрати адвоката, передбачені в договорі з клієнтом, а також узгоджені додаткові витрати, однозначно пов’язані з веденням адвокатської діяльності, чистий дохід, що підлягає оподаткуванню, буде дорівнювати гонорару. Це не так: з гонорару будуть відняті витрати на щоденну господарську діяльність адвоката без прив’язки їх до конкретного клієнта.
Джерело «Юридична практика»
