Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Як зазначено у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон) – визнання господарським судом неспроможності боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Тобто основною метою ліквідаційної процедури є саме погасити грошові вимоги кредиторів за рахунок майна банкрута у спосіб, визначений Законом, у максимально можливому обсязі. Для досягнення цієї мети ліквідатор наділений дуже широкими повноваженнями.
При розгляді справ про банкрутство господарським судом приймаються постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відносно боржника у випадках, передбачених частинами 3 і 4 ст. 27 , ч. 12 ст. 28, ч. 8 ст.29, ч. 8 ст. 33, ч. 9 ст. 34, частинами 6,11 ст. 36, ч. 13 ст. 85, ч. 4 ст. 90, ч. 7 ст. 93, ч. 3 ст. 94, ч. 2 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника» або визнання його банкрутом» (далі - Закону про банкрутство) тощо.
Особливості здійснення ліквідаційної процедури банкрута, ліквідація якого розпочиналась у загальному цивільно-правовому порядку, законодавець виклав у ст. 95 Закону про банкрутство. Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Фізичні особи, приватні підприємці ніколи не були бажаними контрагентами для юридичних осіб. Останнім часом з'явилася ще одна нагода, на підставі якого краще не мати справу з приватними підприємцями. Справа в тому, що фізичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, можуть на законних підставах взагалі уникнути судового переслідування, а контрагент залишиться біля розбитого корита.
Як відомо на багато простіше і швидше зареєструвати фізичну особу - підприємця (ФОП), ніж надалі його ліквідувати. Багато підприємців, стикаючись з бюрократичними труднощами процедури закриття своєї діяльності, залишають цей процес «напризволяще», і ліквідація розтягується на роки.
