При розгляді справ про банкрутство господарським судом приймаються постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відносно боржника у випадках, передбачених частинами 3 і 4 ст. 27 , ч. 12 ст. 28, ч. 8 ст.29, ч. 8 ст. 33, ч. 9 ст. 34, частинами 6,11 ст. 36, ч. 13 ст. 85, ч. 4 ст. 90, ч. 7 ст. 93, ч. 3 ст. 94, ч. 2 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника» або визнання його банкрутом» (далі - Закону про банкрутство) тощо.
Саме на господарський суд відповідно до ст. 40 Закону «Про банкрутство» покладено обов'язок здійснювати призначення ліквідатора (арбітражного керуючого), членів ліквідаційної комісії, розглядати скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснення інших повноважень, передбачених законом.
Статтею 40 Закону «Про банкрутство» не визначено чітко всі функції господарського суду в ліквідаційній процедурі порівняно з іншими учасниками провадження у справі про банкрутство боржника.
Наприклад у ст. 41 Закону «Про банкрутство» чітко визначено повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної процедури. Таким чином, проаналізувавши Закон, можна зробити висновок, що саме на господарський суд покладено обов'язок розглядати, вирішувати, аналізувати, тощо, що стосується всіх учасників ліквідаційної процедури, зокрема так.
Відповідно до ч. 10 ст. 41 Закону «Про банкрутство» на вимогу господарського суду ліквідатор зобов'язаний надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури. Таким чином, ліквідатор повинен надавати господарському суду відомості лише в тому випадку, коли господарський суд витребує від ліквідатора необхідні відомості. Але для постійного здійснення контролю за проведенням ліквідаційної процедури з боку господарського суду та не чекаючи будь-яких скарг від учасників ліквідаційної процедури на дії (бездіяльність) ліквідатора передбачені ч. 11 ст. 41 Закону «Про банкрутство», пропонуємо в постановах, прийнятих при розгляді справ про банкрутство, зобов'язувати ліквідаторів звітувати кожен місяць перед господарським судом про вжиті заходи для належного проведення ліквідаційної процедури з боку ліквідатора та членів ліквідаційної комісії.
З такого звітування з боку ліквідатора перед господарським судом можливо буде зменшити випадки заміни ліквідатора іншим (новим) ліквідатором у разі невиявлення або нереалізації ліквідатором майнових активів банкрута, що передбачено ч. 4 ст. 46 Закону «Про банкрутство» та і в цьому випадку не будуть порушуватися строки, передбачені для проведення ліквідаційної процедури.
Серед інших функцій господарського суду в ліквідаційній процедурі є також розгляд спорів господарським судом в межах провадження у справі про банкрутство, які виникають про проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна.
Також ч. 6 ст. 45 Закону «Про банкрутство» передбачено, що у разі якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи боржника і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначений господарським судом юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів боржника за рахунок отриманих активів. Постає питання: а де знайти ліквідатору таку юридичну особу, яка візьме на себе зобов'язання здійснювати погашення перед кредиторами у справі про банкрутство? Також не визначено, яку суму юридична особа повинна виплатити кредиторам, якими будуть наслідки для ліквідатора кредиторів та взагалі для справи про банкрутство у разі, якщо ліквідатором не буде направлено відповідне клопотання до господарського суду та у разі якщо комітет кредиторів не погодить таку особу. В цьому випадку не будуть продані активи боржника, порушуватимуться строки ліквідаційної процедури, оскільки законодавством не передбачено продовження строків ліквідаційної процедури.
Частиною 1 ст. 46 Закону «Про банкрутство» встановлено, що ліквідатор подає до господарського суду звіт, ліквідаційний баланс та інші документи в додатку, які підтверджують проведення ліквідаційної процедури після завершення всіх розрахунків з кредиторами. А на господарський суд покладено обов'язок після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів винести ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Керуючись ч. 5 ст. 46 Закону «Про банкрутство» необхідно було б звернути увагу на те, що у разі якщо майна банкрута вистачить для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, про що господарський суд виносить відповідно рішення. Враховуючи, що у справах про банкрутство господарські суди виносять ухвали та постанови, господарський суд повинен винести ухвалу відповідно до ч. 7 ст. 83 Закону «Про банкрутство».
Окрім того, господарським судам зазначеною частиною «Про банкрутство» надано право також ліквідувати юридичну особу, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо залишок її майнових активів менший, ніж вимагається для продовження нею господарської діяльності згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 55 та ч. 6 ст. 61 Закону «Про банкрутство» на господарський суд покладено обов'язок щодо розгляду рішень про скасування аукціону, розгляд результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, та розгляд рішень про визнання або про відмову у визнанні заявника учасником торгів. При розгляді таких заяв (скарг) господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви (скарги), або при виявленні порушень виносить ухвалу про скасування аукціону, визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, про що зазначається в ухвалі господарського суду за наслідками розгляду заяв (скарг). Крім того, законодавством чітко не визначено, що саме повинен розглядати господарський суд - заяву чи скаргу.
Серед інших функцій на господарський суд покладено і обов'язок розгляду клопотання комітету кредиторів або окремого кредитора чи власника майна боржника у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна банкрута. В цьому разі господарський суд за наслідками може призначити незалежну оцінку майна боржника за рахунок зацікавлених кредиторів (кредитора), що здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Необхідно також зазначити, що на будь якій стадії провадження у справі про банкрутство, в тому числі і в ліквідаційній процедурі, може бути укладено мирову угоду.
Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється шляхом укладання угоди між сторонами. Рішення про укладання мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором). В цьому випадку в процедурі ліквідації банкрута, як зазначено вище, між сторонами може бути укладена мирова угода, після отримання господарським судом тексту мирової угоди господарський суд повідомляє ухвалою про дату розгляду мирової угоди. У разі відсутності підстав для відмови в затвердженні мирової угоди господарський суд ухвалою суду затверджує мирову угоду та припиняє провадження у справі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 Закону «Про банкрутство».
Водночас господарський суд може прийняти рішення (ухвалу) про введення процедури санації і після визнання боржника банкрутом. Такий перехід до іншої процедури санації з ліквідаційної процедури може бути лише у випадку наявності плану санації за умови, що клопотання надійшло до господарського суду до початку продажу майна банкрута.
Дві останні зазначені вище судові процедури можуть бути введені господарським судом за наявності протокольного рішення в порядку ч. 8 ст. 26 Закону «Про банкрутство».
Цією частиною визначено, що до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення щодо звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації , визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у випадках, передбачених цим Законом, звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора), припинення повноважень арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення іншого арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора).
Підсумовуючи, необхідно зазначити, що на законодавчому рівні або з винесенням інформаційних листів Вищого господарського суду України необхідно визначити випадки, що нададуть можливість продовжити строки проведення ліквідаційної процедури її завершення, а саме: відсутності юридичної особи, яка отримає непродане майно та візьме на себе погашення заборгованості, встановлення господарським судом бездіяльності арбітражного керуючого (ліквідатора) при проведенні ліквідаційної процедури, за наявності випадків, які перешкоджають завершенню ліквідаційної процедури у строки, визначені ч. 1 ст. 37 Закону України «Про банкрутство».
Також необхідно більш детальніше визначити юридичну особу, яка візьме на себе обов'язок отримати непродане майно банкрута та обов'язок отримати непродане майно банкрута та обов'язок погашення заборгованості перед кредиторами, суму за яку така юридична особа в які повинна повністю розрахуватись з кредиторами.
Слід також вирішити, чи повинен якимось чином господарський суд вживати заходів щодо такої юридичної особи, контролювати погашення боргів тощо.
Крім того, законодавством не визначено, чи затверджується звіт ліквідатора та чи припиняється провадження у справі у разі передання майна, яке не продане ліквідатором, іншій юридичній особі.
