Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) та інші.
Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.
Учасниками зборів кредиторів із правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом та включені до реєстру вимог кредиторів (ст. 26 Закону). Згідно з приписами п. 2 ст. 23 Закону забезпечені кредитори не є конкурсними кредиторами.
З метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації господарський суд за клопотанням комітету кредиторів має право винести ухвалу про введення процедури санації строком на шість місяців, а протягом трьох місяців з дня винесення такої ухвали керуючий санацією зобов'язаний подати суду розроблений та схвалений комітетом кредиторів план санації боржника.
Відповідно до п. 1 ст. 28 Закону, санація - це система заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.
У пункті 2 ст. 29 Закону перелічені заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, які може містити план санації. Це:
Реструктуризація підприємства;
- Перепрофілювання виробництва;
- Закриття нерентабельних виробництв;
- Відстрочення та/або розстрочення платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;
- Ліквідація дебіторської заборгованості;
- Реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону;
- Продаж частини майна боржника та інше.
Під реструктуризацією підприємства розуміється здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровлення підприємства, підвищенню ефективності виробництва, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції та повному або часткову задоволенню вимог кредиторів (п. 3 ст. 29 Закону).
Згідно з п. 6 ст. 29 Закону план санації вважається схваленим, якщо він підтриманий на засіданні комітету кредиторів більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів. Водночас відповідно до вимог п. 1 ст. 30 Закону протягом семи днів дня прийняття комітетом кредиторів рішення про схвалення плану санації він повинен бути затверджений всіма забезпеченими кредиторами.
Відповідно до вимог п. 8 ст. 29 Закону господарський суд затверджує схвалений і погоджений план санації боржника і виносить ухвалу про затвердження плану санації. Згідно з пунктами 2 і 3 ст. 30 Закону, якщо будь-хто із забезпечених кредиторів чи всі забезпечені кредитори заперечують про погодження плану санації, інші забезпечені кредитори чи інші кредитори можуть прийняти одне з таких рішень:
Про виділ забезпечених речей із майна боржника, їх продаж на аукціоні в порядку, встановленому цим Законом та задоволення вимог такого кредитора за рахунок отриманих від продажу коштів;
Про викуп боргу відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів (п. 2 ст. 30 Закону).
Після аналізу зазначених норм нового Закону виникають питання:
1) Які саме інші кредитори (всі кредитори відповідно до затвердженого судом реєстру члени комітету кредиторів) і яким чином (рішенням загальних зборів кредиторів, рішенням зборів заставних кредиторів чи рішенням комітету кредиторів) можуть прийняти зазначене у ст. 30 Закону рішення?
2) Які наслідки має прийняття такого рішення: воно є невід'ємною частиною вже схваленого плану санації чи керуючий санацією повинен розробити, а комітет кредиторів схвалити нову редакцію плану санації?
3) Чи буде ефективною процедура санації боржника, майно якого перебуває в заставі чи іпотеці?
Крім того, з наведеного вище вбачається, що за умови перебування основних засобів боржника в іпотеці чи заставі передбачення в плані санації заходів із реструктуризації підприємства чи перепрофілювання виробництва фактично буде вирішувати заставний кредитор, а не комітет кредиторів, що є представницьким органом усіх кредиторів.
Виділ забезпечених речей, їх продаж на вимогу заставного кредитора призведе до нікчемності як плану санації, так і самої процедури санації, а надалі - до відкриття процедури ліквідації. На нашу думку, для вдосконалення процедури санації та її ефективності Законом має бути надане право суду після розгляду заперечень будь-кого із заставних кредиторів прийняти остаточне рішення про затвердження плану санації без виділу забезпечених речей.
