Фізичні особи, приватні підприємці ніколи не були бажаними контрагентами для юридичних осіб. Останнім часом з'явилася ще одна нагода, на підставі якого краще не мати справу з приватними підприємцями. Справа в тому, що фізичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, можуть на законних підставах взагалі уникнути судового переслідування, а контрагент залишиться біля розбитого корита.
Мова йде про пункт 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, згідно з яким у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності господарський суд припиняє провадження у справі. Цікаво, що до травня 2011 року це положення передбачало припинення провадження тільки при ліквідації юридичних осіб, а «фізики» ж уникали правосуддя тільки в разі смерті. У 2011 році Верховна Рада України внесла до статті 80 ГПК України зміни, що передбачають припинення судового провадження при припиненні діяльності суб'єкта підприємництва. Судячи з усього, якщо виходити з тексту супровідної записки законопроекту, а також з матеріалів обговорення при голосуванні, депутати не ставили перед собою мету так кардинально змінити зміст цієї статті стосовно ФОП. Йшлося переважно про уніфікацію термінології в ряді законів. Тим не менше, під дію цієї статті в один прекрасний день потрапили і всі приватні підприємці, від господарського провадження яких раніше реєстрація припинення підприємницької діяльності не рятувала.
Відразу хочемо пояснити недосвідченому читачеві, в чому ж полягає принципова різниця між ліквідацією юридичної особи та припиненням підприємницької діяльності ФОП для їх контрагентів. Не вдаючись у зайві подробиці, скажемо, що різниця, перш за все, в термінах: Ліквідувати підприємця можна протягом одного-двох місяців, у той час як остаточна ліквідація підприємства, із внесенням до Єдиного державного реєстру запису про припинення діяльності, може тривати роками. Місяць з невеликим - це термін розгляду справи тільки у першій інстанції при вдалому збігу обставин. При спробі судового переслідування боржника-ФОП, наприклад, з метою стягнення «дебіторки», наш ФОП, не моргнувши оком, ініціює припинення своєї підприємницької діяльності, через чотири-шість тижнів успішно завершує цю процедуру і приходить до суду з клопотанням про припинення справи, посилаючись на пункт 6 статті 80 ГПК України.
У результаті кредитор залишається ні з чим, так як в господарському суді провадження припинено, а звертатися в суд загальної юрисдикції підстав немає. Справа в тому, що поділ підсудності спору між Цивільним процесуальним кодексом (ЦПК) України та Господарським процесуальним кодексом України проводиться на підставі предмета правовідносин, з яких виник спір. Згідно з пунктом 3 статті 15 ЦПК України, суди в порядку цивільного судочинства не розглядають спори, розгляд яких проводиться за правилами іншого судочинства. У той же час суперечки, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, підсудні господарським судам, можливість звернення з такими суперечками в загальний суд виключена. Дійсно, зміна статусу сторони з суб'єкта підприємницької діяльності на звичайну фізособу, характеру відносин сторін, що склалися в минулому, не змінює: вони, як були господарськими, такими і залишаються. Ось і виходить, що формальних підстав для звернення до суду загальної юрисдикції після припинення провадження в господарському суді на підставі пункту 6 статті 80 ГПК України немає. Найцікавіше, що зобов'язання ФОП при цьому можуть і не бути припинені, так як стаття 501 Цивільного кодексу України передбачає таке припинення по спірним зобов'язаннями тільки після судового розгляду справи. Тобто зобов'язання є, і людина - ось він, а механізму вимагати виконання в примусовому порядку вже немає ...
Першим задумався про таку «негарну ситуацію» Вищий господарський суд України (ВГСУ), який в грудні 2011 року видав постанову Пленуму ВГСУ № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у пункті 3.1 якого роз'яснив, що громадянин , який на дату подачі позову втратив статус підприємця, не може бути стороною в судовому процесі в господарському суді. Але якщо відповідна зміна статусу відбулося вже при розгляді справи господарським судом, це не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи, оскільки на момент звернення до господарського суду його розгляд належав до юрисдикції останнього. Але тут ВГСУ, сказавши «А», не сказав «Б», а саме: не вказав конкретно, що таке припинення ФОП діяльності в ході судового провадження не тільки не тягне за собою зміни підсудності такої справи (пункт 1 статті 80 ГПК України), але і не тягне припинення провадження у вже існуючий господарській справі на підставі пункту 6 тієї ж статті, простіше кажучи - не дав команду судам про необхідність подальшого розгляду справ по суті, незважаючи на ліквідацію ФОП - сторони спору.
Підводячи підсумки, автору не залишається нічого іншого, як радити керуватися перевіреним принципом: «вранці гроші - увечері стільці», а також рекомендувати у відносинах з підприємцями враховувати, що поки ВГСУ або Верховний Суд України не скажуть своє вагоме слово з приводу пункту 6 статті 80 ГПК України та його застосування до приватних підприємців, будь судовий розгляд з ФОП може несподівано закінчитися без будь-якого логічного завершення, і щодо стягнення вашого боргу буде просто нікуди апелювати, крім совісті боржника.
Тарас Стець
