Майбутньому юристу необхідний аналітичний склад розуму і вміння самостійно обробляти великі масиви нових нормативних актів

Юридична освіта ось уже кілька сотень років є базовою університетською освітою. Саме тому, наприклад, юридичний факультет в Київському університеті імені Святого Володимира був відкритий одним з перших.

З розвитком ринкової економіки роль юридичної освіти фантастично зросла, а кількість юридичних шкіл (факультетів та університетів), які займаються підготовкою юристів, на Україні збільшилася в десятки разів. Юридична освіта стала доступнішою, особливо після того як абітурієнти отримали можливість вступати до університету за результатами зовнішнього незалежного тестування і на контрактній основі. Сьогодні на Україні юристів готують більше 300 вузів, а ліцензована кількість студентів - юристів перевищує 70000. Підготовкою майбутніх юристів займаються зараз не тільки класичні університети і спеціалізовані юридичні вузи, але й технічні університети та університети вже зовсім неюридичного профілю. Наприклад, Національний університет культури і мистецтв у своєму складі має не тільки юридичний факультет, а й навчає міжнародному праву в Інституті міжнародних відносин та журналістики. У підсумку ринок праці для молодих юристів в даний час перенасичений. Також необхідно пам'ятати і про те, що багато молодих людей отримали можливість навчатися в європейських і американських університетах, де вони отримують освіту найчастіше зовсім іншої якості.

При такій ситуації не можна говорити, що якість підготовки юристів на Україні однаково висока у всіх університетах. Уважне вивчення рейтингів університетів показує, що у роботодавців (органи державної влади і управління, прокуратура, юридичні та адвокатські фірми, підприємства) котируються випускники не більше 15 державних і приватних юридичних шкіл. А вже дану перевагу за інших рівних умов віддають не більше п'яти з них. Роботодавцям все менше потрібні абстрактні «знайки», їм не вистачає випускників компетентних. Якщо 20 років тому роботодавця влаштовувала зазначена в дипломі юриста спеціальність «Правознавство» або «Міжнародне право», то зараз цього вже мало. Роботодавець хоче не просто компетентного фахівця, а ще й юриста, що спеціалізується в певній практиці.

В умовах значного національного надвиробництва юридичні факультети потрапили в ситуацію, коли необхідно вживати термінових заходів щодо підвищення якості освіти з урахуванням досвіду західних юридичних шкіл. Якщо коротко, то менеджери найбільш просунутих юридичних шкіл України зрозуміли, що кількість визубренних законів і сторінок підручників зовсім не означає, що випускник може професійно працювати з перших днів після отримання диплома. Необхідно переходити до виховання не тільки юридичних, а й інших компетенцій.

Не думаю, що для читача буде новиною, якщо ми перерахуємо деякі з найважливіших загальних компетенцій, необхідних сучасному юристу. Це здатність до організації і планування, вміння приймати рішення і вирішувати проблеми, взаємодіяти в команді, співпрацювати з експертами в інших галузях, працювати в міжнародному середовищі. Далеко не останньою вимогою є дотримання етичних правил. У багатьох випадках роботодавцю важливі лідерські якості кандидата, здатність народжувати нові ідеї (креативність), вміння планувати і управляти проектами і т.д.

В останні роки знання міжнародного права також стало необхідним для роботи юриста практично у всіх професійних галузях. Наприклад, у податковій практиці важливо вміти орієнтуватися в міжнародних угодах України з уникнення подвійного оподаткування. У судовій практиці для обґрунтування правової позиції потрібно вміти застосовувати практику Європейського суду з прав людини (Євросуд) . Та й взагалі, судова практика за останні роки доповнилася такими розділами, як представництво в міжнародних арбітражних судах, Євросуді, Міжнародному центрі з вирішення інвестиційних спорів. Фахівці в галузі правового регулювання іноземних інвестицій зобов'язані знати і вміти застосовувати норми угод про взаємний захист іноземних інвестицій. Неможливо вважатися фахівцем у галузі екологічного права, якщо не знаєш базових норм багатосторонніх конвенцій у сфері захисту навколишнього середовища. А роль міжнародного приватного права зростає навіть не від рік до року, а щодня.

У ряді практик необхідні знання іноземного, наприклад англійського, права. Це, зокрема, важливо у випадку, коли юрист супроводжує транснаціональні злиття та поглинання. Також можна говорити про зростання ролі юристів, що спеціалізуються в області європейського права.

Ще одна велика проблема юридичних шкіл у тому, щоб навчити студента орієнтуватися в постійно мінливому законодавстві і появі абсолютно нових галузей права. Сьогодні вже неможливо без кінця збільшувати кількість вузькоспеціалізованих предметів. Необхідно, щоб майбутній фахівець володів навичками самостійної аналітичної обробки великих масивів нової нормативної бази для успішного захисту інтересів клієнта, яким може бути в тому числі і держава.

Українські юридичні школи стрімко розвивають два рівні вищої освіти: бакалаврат і магістратуру. Варто відзначити, що зараз важко говорити про те, що знань і компетенції сучасного бакалавра - юриста досить для того, щоб успішно працювати. Ось і продовжують молоді люди витрачати ще рік (для отримання кваліфікації спеціаліста) або два роки (для отримання диплома магістра) . А адже в більшості країн диплома з записом «Бакалавр» достатньо, щоб успішно починати кар'єру юриста. У цьому зв'язку можу нагадати частину сюжету блискучого роману Джона Грішема «Справа про пеліканів»: професор юридичного факультету, розмірковуючи про своє життя, згадує, що всі його однокурсники (набагато багатші його) залишили університет, отримавши диплом бакалавра. А він, щоб стати професором, продовжив освіту в магістратурі.

До слова, в даний час юридичні факультети отримали можливість впроваджувати спеціалізовані магістерські програми в багатьох галузях права юридичної практики.

Українські юридичні школи, йдучи назустріч споживачеві, активно розвивають англомовні магістерські програми. Тільки на відділенні «Міжнародне право» Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка в нинішньому навчальному році діють вже три такі програми, які дають вузькоспеціалізовані знання і професійні компетенції в таких напрямках, як міжнародна судова практика, міжнародне торгове право і міжнародне інформаційне право. Інтерес студентів очевидний - такі програми з успіхом конкурують з базовими традиційними магістратурами. Дуже обережно, але все-таки результативно впроваджуються спільні програми українських та іноземних юридичних шкіл, які дають можливість нашим студентам отримати подвійний диплом про вищу освіту.

За нашими спостереженнями, не так багато керівників юридичних шкіл цікавляться думкою роботодавців про те, якими саме знаннями та компетенціями повинні володіти їхні випускники.

Вважаємо, що в найближчі роки українські юридичні факультети і вузи будуть продовжувати активні реформи, метою яких є підвищення конкурентоспроможності їх випускників. Виживуть лише ті з них, хто зможе це зробити на європейському рівні. У ті університети, хто не зможе це зробити, абітурієнти просто не підуть.

Козьяков Сергій - доцент Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка , м. Київ