5 березня 2013 року Європейський суд з прав людини (Євросуд) опублікував рішення у справі «Джузеппе Романо проти Італії», яке розглядалося близько 11 років.
Ще в 1984 році заявник звернувся до судових органів Італії з позовом до свого колишнього роботодавця, вимагаючи відшкодування надбавки до заробітної плати за вислугу років. У той же час один з національних судів визнав компанію роботодавця банкрутом. Дізнавшись про це, Джузеппе Романо звернувся до суду з проханням визнати його кредитором за борговими зобов'язаннями компанії.
Заявник виграв справу. Суд зобов'язав колишнього роботодавця виплатити 17273347 італійських лір (близько 8900 євро), проте проблема заявника не вирішалася. Судові розгляди тривали ще близько восьми років. Тільки в 2002 році справу про банкрутство було закрито, і при остаточному розподілі коштів заявник отримав виплату в сумі 5751,84 євро. Джузеппе Романо подав апеляцію у відповідності з італійським законом «Пінто» (який дає можливість скаржитися до національних судів на надмірно тривалі судові розгляди, а також регулює право на отримання компенсації у випадку експропріації). Він скаржився на тривалість процедур і обмеження права на мирне володіння своїм майном. Апеляційний суд Рима прийняв рішення на користь заявника та зобов'язав Міністерство юстиції Італії виплатити Джузеппе Романо компенсацію за моральну шкоду, яка склала 1000 євро. Проте Міністерство юстиції не поспішало з виплатою цієї компенсації, що змусило пана Романо звернутися зі скаргою до Департаменту платіжних доручень. У 2004 році всі процедури на національному рівні завершилися. Заявнику виплатили 1244,81 євро як компенсацію за завдану моральну шкоду.
У своїй скарзі до Євросуду заявник вказував на порушення статті 6 (право на справедливий судовий розгляд у розумний строк), а також на порушення статті 1 (захист власності) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція). Джузеппе Романо також посилався на надмірну тривалість процедури банкрутства та затягування процедури отримання компенсації відповідно до закону «Пінто».
Європейський суд, посилаючись на свою прецедентну практику, встановив порушення вимоги розумного строку розгляду справи національними органами та зобов'язав Італію виплатити заявникові 10 700 євро як відшкодування моральної шкоди та 1000 євро - в якості судових витрат.
Це не перше рішення Євросуду, в якому застосовується автономне значення положень Конвенції. По даній справі власністю виступали грошові кошти та надбавки до зарплати - законні очікування, підтверджені рішеннями національних судів.
Роман Хоштарія
