П'ять литовських суддів звернулися до Європейського суду з прав людини (Євросуд) і намагалися відстояти свої права на виплату заробітної плати в повному розмірі (справа «Савікас та інші проти Литви»).
Наприкінці 90-х років у зв'язку з серйозними економічними проблемами в Литві влада країни прийняла ряд законів, в результаті дії яких скоротилися виплати багатьом працівникам бюджетного сектора. З 1 січня 2000 року зарплата судді була скорочена приблизно на 30 %.
Євросуд у цій справі не угледів порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині тривалості судових національних процедур та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (право на мирне користування своїм майном).
В обґрунтування своєї позиції Євросуд вказав, що зарплати заявників скорочені у зв'язку із застосуванням закону про введення жорстких заходів економії бюджетних коштів, що було виправдано з урахуванням складної економічної та фінансової ситуації в Литві. Крім того, на думку Конституційного суду Литви, скорочення зарплат державних службовців було необхідно для фінансування освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення та інших потреб суспільства. Таким чином, Євросуд вказав на дотримання балансу між скороченням зарплати службовця та суспільним інтересом.
Також Євросуд зазначив, що скорочення зарплат торкнулося не тільки працівників суду, а й багатьох інших державних службовців.
Отже, скорочення зарплат суддів не було непропорційним і не представляло серйозної загрози для їхнього існування.
Суд до того ж зазначив, що і литовські суди, і законодавство вказували на тимчасовий характер прийняття таких заходів. Суд не визнав, що тимчасове зниження заробітної плати суддів стало надмірним навантаженням або могло вплинути на їх незалежність або виконання робочих функцій.
Таким чином, Євросуд визнав заяви литовських суддів неприйнятними (стаття 35 § 3 Конвенції) як явно необґрунтовані.
Необхідно відзначити, що в українських реаліях держава урізає або призупиняє виплати пенсій або заробітних плат, аргументуючи це браком бюджетного фінансування.
Що стосується даних правовідносин, Євросуд давно висловив свою думку ще по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»: «Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти нього чи проти установ і підприємств, що перебувають у державній власності або контролюються державою».
Сошенко Юрій - юрист ЮФ ILF , м. Київ
