Згідно з вимогами статті 1257 ЦК України, прововой підставою для визнання заповіту недійсним є встановлення того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. При цьому закон не пов'язує наявність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, з недійсністю заповіту або його частин, оскільки зазначені обставини не залежать від волі спадкодавця.
23 листопада 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом гр-на О. до гр-на С, гр-на Б., треті особи: гр-н А., Восьма Одеська державна нотаріальна контора, - про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання заповіту та свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом частково недійсними та визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині, за касаційною скаргою представника гр-на С. - гр-на В. на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 6 жовтня 2010 року, встановила наступне.
У вересні 2009 року гр-н О. звернувся до суду з названим позовом.
Зазначав, що, згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 28 вересня 1995 року, його батько - гр-н Д. був власником * частини квартири за адресою **.
12 листопада 2003 гр-ном Д. було складено заповіт на вказану частину квартири на ім'я гр-на С.
Після смерті гр-на Д. в *** році відкрилася спадщина у вигляді * частини цієї квартири, яку, звернувшись в нотаріальну контору, прийняв гр-н С. і 25 вересня 2006 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на * частина квартири за адресою **.
Оскільки з 21 березня 2003 року позивач постійно проживав з батьком в спірній квартирі за адресою ** до дня смерті гр-на Д., але своєчасно не звернувся із заявою для прийняття спадщини до нотаріальної контори з поважних причин, оскільки є інвалідом II групи, тяжко хворів, перебував у скрутному матеріальному становищі, гр-н О. просив суд визнати складене 12 листопада 2003 гр-ном Д. заповіт на ім'я гр-на С. і свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 25 вересня 2006 року на ім'я гр-на С, частково недійсними і визнати за ним право власності на **** частину спірної квартири.
При розгляді справи гр-н О. уточнив позовні вимоги і просив суд поновити йому строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті гр-на Д., визнати складене 12 листопада 2003 року гр-ном Д. заповіт на ім'я гр-на С. та свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 25 вересня 2006 року на ім'я гр-на С, частково недійсними і визнати за ним право власності на ***** частина спірної квартири.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 6 жовтня 2010 року, позовні вимоги задоволені частково: гр-ну О. надано додатковий тримісячний строк для прийняття спадщини після померлого в ** * році гр-на Д.; заповіт від 12 листопада 2003 року, складений гр-ном Д. на ім'я гр-на С. на * частина квартири за адресою **, і свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25 вересня 2006 на * частина цієї квартири на ім'я гр-на С. визнані частково недійсними; за позивачем визнано право власності на ****** частину спірної квартири як на обов'язкову частку у спадщині.
В обгрунтування касаційної скарги представник гр-на С. посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права та порушення норм матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на обов'язкову частку у спадщині, пропустив строк для його прийняття з поважних причин, тому спірні заповіт і свідоцтво про право власності є частково недійсними , а за позивачем слід визнати право власності на ****** частина спірної квартири, як на обов'язкову частку у спадщині.
Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.
Згідно зі статтею 213 ГПКУкраіни, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Згідно з вимогами статті 214 цього Кодексу, при ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує питання, яка саме правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
За змістом статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частиною 1 статті 1241 ГКУкраіни, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом (обов'язкова частка).
Частиною 4 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від нього.
Місцевий суд, встановивши, що гр-н О. є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька гр-на Д., як непрацездатний син спадкодавця має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті гр-на Д., яка складається з *** *** частини квартири за адресою **; фактично гр-н О. прийняв спадщину, так як постійно проживав з батьком на час його смерті; видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом на * частина спірної квартири на ім'я гр-на С. порушується право позивача на оформлення спадщини на обов'язкову частку в ньому, відповідно до вимог статті 1301 ЦК України, дійшов обгрунтованого висновку про визнання спірного свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним та визнання за позивачем права на обов'язкову частку у спадщині.
Однак місцевий суд не звернув уваги на те, що, відповідно до вимог статті 1257 ЦК України, правовою підставою для визнання заповіту недійсним є встановлення того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
При цьому закон не пов'язує наявність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, з недійсністю заповіту або його частин, оскільки зазначені обставини не залежать від волі спадкодавця.
При таких обставинах висновок місцевого суду про наявність правових підстав для визнання спірного заповіту частково недійсним суперечить вимогам закону.
Крім того, місцевий суд, встановивши на підставі доказів, які були належним чином оцінені, той факт, що позивач прийняв спадщину в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України, дійшов помилкового висновку про необхідність надання йому додаткового строку для його прийняття.
Апеляційний суд у порушення вимог статті 303 ГПК Украіни на зазначені обставини уваги не звернув і в цій частині належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги представника гр-на С.
Оскільки фактичні обставини справи встановлені судами правильно, але неправильно застосовані норми матеріального закону в частині розгляду вимог гр-на О. про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і визнання заповіту недійсним, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до статті 341 ГПК Украіни прийняті судові рішення в цій частині скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині судові рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і наведені в касаційній скарзі доводи висновок судів в цій частині не спростовують.
Керуючись статтями 336, 337, 341 ГПКУкраіни, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішила:
- Касаційну скаргу представника гр-на С. - гр-на В. задовольнити частково;
- Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 6 жовтня 2010 року в частині задоволення позовних вимог гр-на О. до гр-на С, гр-ну Б., треті особи: гр-н А., Восьма Одеська державна нотаріальна контора, про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і визнання заповіту частково недійсним скасувати;
- В задоволенні вимог позову гр-на О. до гр-на С, гр-на Б., Треті особи: гр-н А., Восьма Одеська державна нотаріальна контора, про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і визнання заповіту частково недійсним відмовити.
В іншому судові рішення залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.
(Рішення Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року. Справа № 6-1178св10. Головуючий - Гвоздик П.О. Судді - Горелкіна HA, Журавель В.І., Іваненко Ю. Г., Ситник E.H)
