Кожна сім'я самостійно розділяє обов'язки чоловіка і дружини - хтось готує вечерю, хтось ходить у магазин, а хтось заробляє гроші - у кожного своя роль, але захист спільно нажитих активів є справою спільною. Актуальність даного питання підвищується особливо при наявності кредиторів, які стукають до Вас у двері і вимагають погасити борг чоловіка (дружини) за рахунок сумісної власності подружжя. Подумаємо над даним питанням детальніше.
Що твоє, а що наше?
Всі давно знають, що майно, придбане подружжям у шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності (за винятком випадків, передбачених законодавством).
Чи відноситься дане правило до майна, придбаного за кредитні кошти, або до грошей, які один з подружжя взяв на основі договору позики у фінансовій установі і чи несе другий з подружжя ризики по стягненню даного боргу?
Відповідь знайдемо у ч. 3 ст. 61 СК, де закріплено наступне, якщо одним із подружжя був укладений договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є спільною сумісною власністю.
Підтвердження вище сказаного знайдемо в ч. 4 ст. 65 СК, а саме, що договір, який був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого, якщо майно, одержане за даним договором, використане в інтересах сім'ї.
З наведених норм законодавства простежується основне правило - спільною сумісною власністю подружжя є майно або грошові кошти, які хоча і були придбані одним з подружжя, але при цьому були використані в інтересах сім'ї.
Однак, даний режим власності тягне за собою наслідки для іншого з подружжя - стягнення на його частку у спільному майні при погашенні боргів за договором позики / кредиту / купівлі-продажу майна на умовах товарного кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 СК стягнення може бути накладено на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
Доказом того, що один з подружжя діяв в інтересах сім'ї і її потреб може бути використання кредиту / позики для покупки або будівництва нерухомості для проживання сім'ї, проведення ремонту в сімейній нерухомості, покупка на умовах товарного кредиту автомобіля для спільного користування.
Якщо даний факт буде доведений в суді, то на жаль, на рішення суду щодо відмови в позовних вимогах кредитора (-ів) не вплине і те, що в порушення ч. 2 і ч. 3 ст. 65 СК договір застави / кредиту / купівлі-продажу майна на умовах товарного кредиту був укладений без нотаріально оформленої згоди другого з подружжя.
Про це свідчить судова практика, в якій відмовляють сім'ям про визнання договорів недійсними на підставі відсутності згоди другого з подружжя, якщо буде доведено факт користування сім'єю придбаним майном за договором.
Однак, якщо буде встановлений зворотний факт, що один з подружжя діяв виключно в своїх інтересах і користувався отриманим за укладеним ним же договором, то згідно з ч. 1 ст. 73 СК стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Так, припустимо, що один з подружжя за кредитні кошти придбав майно, яке вніс в якості внеску в статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю. Отже, на обличчя факт - що даний чоловік не діяв в інтересах сім'ї, а це означає, що другий з подружжя не є власником даного майна і не несе зобов'язань, передбачених договором, а значить накладення стягнення на його частку у спільній сумісній власності зведено до нуля.
Які необхідні умови для звернення стягнення?
В даному випадку необхідно враховувати кілька важливих моментів. Згідно зі ст. 371 ЦК України, кредитор наділений правом подати позов про звернення стягнення тільки у разі недостатності у співвласника-боржника іншого майна, на яке могло бути звернено стягнення. Тут ключовий момент полягає в тому, що частка учасника у праві спільної сумісної власності заздалегідь не визначена, оскільки подружжя поки живуть у щасливому шлюбі,
розділ майна не роблять. Визначити частку дружина в спільній сумісній власності може суд своїм рішенням. Також дана частка може бути визначена судом за відповідним клопотанням державного виконавця у процедурі виконавчого провадження. Дане норма міститься в ч.8 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження».
Необхідно пам'ятати, що згідно зі ст. 362 ЦК України, учасники права спільної сумісної власності позбавлені переважного права на купівлю частки боржника з публічних торгів.
Якщо за умови визнання судом договору укладеним в інтересах сім'ї, кредитор звертає стягнення на ціле майно подружжя, то бажано в рамках даного процесу залучити другого з подружжя як співвідповідача.
Отже, для накладення стягнення на майно (або на його частину), яке є сумісної власності подружжя, служить доказ факту того, що договір укладався в інтересах сім'ї і все майно, яке було отримано за даним договором, використовувалося на її потреби.
