Так, відповідно до частини 1 статті 156 Житлового кодексу України, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), що проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить йому, користуються житлом нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних стосунків з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
За змістом статті 116 ЖК України, виселення члена сім'ї наймача (власника) будинку і інших осіб, що проживають разом з ним, можливо у тому випадку, якщо вони систематично руйнують або псують житло, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила спільного проживання і роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського спливу виявилися безрезультатними.
7 вересня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і кримінальних справ, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом гр-на Ш. до гр-ну А., гр-ке Д., неповнолітніх гр-ну С. і гр-ну О. про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення за касаційною скаргою гр-на А., гр-ки Д. на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 1 грудня 2010 року і ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 3 лютого 2011 року, встановила наступне.
У жовтні 2010 року гр-н Ш. звернувся до суду з вказаним позовом і просив усунути перешкоди в користуванні що належить йому на праві власності в порядку спадкоємства житловим будинком за адресою: * шляхом виселення з будинку гр-на А. і гр-ки Д. і зняття їх c реєстрації.
Посилався на те, що цей будинок належить йому на праві власності, проте відповідачі, які в нім проживають, перешкоджають йому користуватися будинком, тому просив їх виселити і зняти з реєстрації за цією адресою.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 1 грудня 2010 року позовні вимоги задоволені.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 3 лютого 2011 року рішення районного суду залишене без змін.
У касаційній скарзі гр-н А. і гр н Д., посилаючись на невідповідність виводів суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставлять питання про відміну судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і кримінальних справ, заслуховує доповідача, обговоривши аргументи скарги і вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що будинок належить позивачеві на праві приватної власності, а відповідач припинив з позивачем сімейні стосунки у зв'язку з одруженням як позивача, так і відповідача.
В той же час погодитися з такими висновками не можна, оскільки при вирішенні спору суди неправильно встановили характер правовідносин сторін і правову норму, яка їх регулює.
Так, згідно частини 1 статті 156 Житлового кодексу (ЖК) України, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житлом нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
З відома власника будинку (квартири) член його сім'ї має право вселяти в займане їм житло інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не вимагається.
До членів сім'ї власника будинку відносяться особи, вказані в частині 2 статті 64 цього Кодексу.
Аналогічні положення містяться і в частині 1 статті 405 Цивільного кодексу (ЦК) України. Припинення сімейних стосунків з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безвідплатне користування житлом до цих стосунків застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК України.
Підстави і порядок позбавлення членів сім'ї власника права користування житлами визначені в статті 157 ЖК України, якою встановлено, що члени сім'ї власника житлового будинку можуть бути виселені у випадках, передбачених частиною 1 статті 116 цього Кодексу.
Виселення здійснюється в судовому порядку без надання іншого житла.
За змістом статті 116 ЖК України, виселення члена сім'ї наймача (власника) будинку і інших осіб, що проживають разом з ним, можливо у тому випадку, якщо вони систематично руйнують або псують житло, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила спільного проживання і роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського спливу виявилися безрезультатними.
Судом встановлено, що позивач гр н Ш. є власником будинку * на підставі свідоцтва про право на спадщину. У будинку зареєстровані і проживають: його син гр-н А., невістка гр-ка Д., малолітні діти гр-н С. і гр-н О.
Проте при цьому суди не врахували, що відповідачі постійно проживають в спірному будинку як члени сім'ї його власника і з його згоди, порушення ними умов проживання у будинку і користування ним, передбачених статтею 116 ЖК України, судами не встановлено, і на цих підставах позов не заявлений.
Оскільки судами повно встановлені фактичні обставини справи, але застосована норма права, яка, виходячи з підстав позову, не підлягала застосуванню, судові рішення підлягають відміні з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
За наявності підстав, передбачених статтею 116 ЖК України або статтею 162 ЖК України, позивач не позбавлений можливості захистити свої права.
Керуючись статтею 341 ЦПК України, колегія суддів вирішила:
- касаційну скаргу задовольнити;
- рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 1 грудня 2010 року і ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 3 лютого 2011 року відмінити. Прийняти нове рішення;
- в задоволенні позовних вимог гр-н Ш. до гр-н А., гр-ке Д., гр-н С., гр-н О. про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
(Рішення Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року. Справа № 6-11275св11. Головуючий - Симоненко В. Н. Судді - Диба В. Г., Нагорняк В. А., Олійник А.С., Ситнік Е.Н.)
