Свої проходять без черги

Незважаючи на те що переуступка права вимоги одного кредитора іншому, згідно чинного законодавства і позиції вищих судових інстанцій, не робить ніякого впливу на саме боргове зобов'язання і на момент його виникнення, деякі боржники успішно доводять у суді зворотне, примудряючись, таким чином, під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів все-таки ці вимоги задовольняти, в той час як інші кредитори законослухняно очікують відкриття ліквідаційної процедури та повної ліквідації підприємства.

Після початку порушення справи про банкрутство суд виносить ухвалу про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, що прямо передбачено в законодавстві про банкрутство.

Згідно з преамбулою Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство), даний закон визначає порядок та умови задоволення вимог кредиторів боржника. Отже, в разі порушення справи про банкрутство будь яке задоволення вимог кредиторів відбувається у порядку, встановленому Законом.
Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань і зобов'язань щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Частиною 4 статті 12 Закону про банкрутство встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з початком провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Відповідно до статті 12 Закону про банкрутство, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Виходячи з вищевказаного, жоден кредитор за межами справи про банкрутство не може задовольнити свої грошові вимоги за рахунок майна боржника. Але, якщо судити по практиці окремих українських господарських судів, задоволення вимог окремих кредиторів цілком реально «організувати». Наприклад, це можливо в тому випадку, якщо один з кредиторів переуступить право вимоги іншому, а боржник в терміновому порядку задовольнить вимогу цього «нового» кредитора.

Згідно з позицією суддів, що ведуть подібні справи про банкрутство, зобов'язання боржника перед новим кредитором виникає саме з моменту укладення договору про переуступку права вимоги. Судді посилаються на те, що строк виконання зобов'язання, в рахунок погашення якого боржник передав нерухоме майно (тобто дата укладення договору про погашення боргу), настав після порушення справи про банкрутство, а саме зобов'язання виникло на підставі договору про переуступку права вимоги, укладеного вже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Отже, боржник може передати новому кредитору в рахунок погашення боргу належне йому нерухоме майно в обхід процедури банкрутства та інших кредиторів, які очікують своєї черги на задоволення вимог.

Однак, згідно з нормами цивільного права, зміна сторони в зобов'язанні не впливає на саме зобов'язання і на момент його виконання, оскільки боржник як був винен кошти за даними договорами, так і залишився винен, змінилася лише особа, перед якою він повинен був виконати вказане зобов'язання. При зміні сторони у зобов'язанні не змінюється дата (момент) його виникнення, оскільки переуступається вже існуюче право вимоги до боржника.

Крім того, навіть сама назва угоди - «договір про переуступку права вимоги», - яке говорить про те, що переуступаются вже існуючі вимоги, не впливає на позицію суддів при прийнятті ними рішень в подібного роду суперечках при оскарженні дійсності угод. На їхню думку, поняття виникнення права вимоги та терміну виконання грошових зобов'язань не є ідентичними.

Практика Вищого господарського суду України (ВГСУ) у цьому питанні цілком однозначна, і, згідно з нею, переуступка зобов'язань не змінює дату до моменту його виникнення, тому що зобов'язання виникає набагато раніше, тобто відбувається лише зміна сторони в зобов'язанні (наприклад, постанова ВГСУ від 28 лютого 2007 року по справі № 9 / 128, постанова ВГСУ від 11 березня 2009 року у справі № 4/2706/67, постанова ВГСУ від 28 грудня 2005 року по справі № 20-9/075-4/026-10 / 050).

Так, у своїй постанові від 11 березня 2009 року у справі № 4/2706/67 ВГСУ вказав, що, згідно статті 528 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може бути покладено боржником на іншу особу. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У даному разі до іншої особи переходять права кредитора в зобов'язанні і застосовуються положення статей 512 - 519 згаданого Кодексу. При цьому час виникнення основного зобов'язання не змінюється. Отже, заміна осіб у зобов'язанні не призводить до зміни часу його виникнення, тобто конкурсні вимоги не переходять в розряд поточних.

У постанові ВГСУ від 28 грудня 2005 року по справі № 20-9/075-4/026-10 / 050 також зазначено, що «наступні платежі за договором поручительства, які мали місце після порушення справи про банкрутство, а також укладення надалі договору уступки права вимоги не змінюють час виникнення первинного зобов'язання і не роблять його поточним».

ТКАЧУК Олександр - юрист ЮК «Алексєєв, Боярчуков і Партнери», м. Київ