Вихід з кризи

Будь-який бізнес у будь-якій країні світу розпочинається з реєстрації суб'єкта господарювання. За моїм глибоким переконанням, відправна точка створення своєї справи не має бути формальністю і може бути зв'язана з деякими процедурами і витратами. Проведений аналіз прозорості і швидкості процедур створення суб'єктів господарювання показав, що найлегше створити фірму можна якраз в країнах СНД. Ця процедура в середньому займає не більше двох тижнів.

Що ж до прозорості і адекватності процедур припинення юридичних осіб і підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, то тут не усе так гладко. Можна зробити висновок, що чим легше створити компанію або зареєструватися як підприємець, тим складніше закритися надалі. Бюрократична тяганина на шляху до припинення (ліквідації) суб'єкта господарювання робить цю процедуру просто невигідною.

Усі українські державні і політичні діячі в унісон твердять про полегшення процедур реєстрації підприємств і фізичних осіб - підприємців на Україні, при цьому лукаво умовчують про той колапс, який пов'язаний з процедурою ліквідації будь-якого суб'єкта господарювання, включаючи компанії, що не працювали жодного дня. Аналіз запропонованих депутатами новацій у сфері спрощення процедур припинення суб'єктів господарювання говорить будь-якій розсудливій людині про зворотне - ускладнення таких процедур під гаслом їх спрощення. Засоби масової інформації чомусь також не акцентують на цьому належної уваги. Точку зору державних чиновників на вказану проблему можна зрозуміти: країні потрібні хороші статистичні показники, проте на практиці це дуже схоже на повернення кріпосного права з безконтрольним впливом податкових і інших фіскальних органів на українських і зарубіжних підприємців.

Верховна Рада України за останній рік ухвалила декілька законів, спрямованих на спрощення процедур припинення юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців. Зокрема, 1 січня ц.р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців" відносно спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання" № 2390 - VI від 1 червня 2010 року.

Цей закон вводить поняття спрощеної процедури припинення суб'єктів господарювання. Очевидно, його прийняття було спрямоване на можливість очищення баз даних від "мертвих" компаній і непрацюючих підприємців, проте з цієї задумки нічого не вийшло, і корупційна складова усіх без виключення законів все-таки перевищила здоровий глузд.

Для початку проведення спрощеної процедури припинення потрібні рішення судів. Величезний термін білої ліквідації стає критичним. Після цього йде перелік підстав, по яких така "спрощена" процедура може бути зупинена. Безглуздіший і "безнадійніший" процес я можу представити тільки в рішеннях Державної комісії з цінних паперів і фондової біржі, "завантаженість і формализованность" яких вже стала притчею во язицях.

Єдиною світлою плямою на тлі непрацюючих норм вищезгаданого закону, з такою претензійною назвою, стали норми, які упорядковують процедури заміни старих свідоцтв про реєстрацію на нові, які, до речі, вже скасовані.

Лобісти ускладнення процедур припинення, а це, в першу чергу, "бізнесмени від податкових і інших фіскальних служб", переслідують конкретну мету - не дати закритися суб'єктові господарювання, щоб заробити на цій процедурі якомога більше грошей - не в дохід держави, а у свою кишеню.

Наступним знаковим законом, який набуде чинності 18 грудня ц.р., є Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно спрощення процедур припинення юридичних осіб і підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців по їх рішенню" № 3384 - VI від 19 травня 2011 року. Вказаний закон на практиці швидше ускладнює усі процедури, пов'язані із закриттям суб'єктів господарювання, ніж їх спрощує.

Єдиною істотною і значимою у вищезгаданому законі являється новела Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців" відносно принципу мовчазної згоди державного реєстратора на внесення в єдиний реєстр даних відносно припинення суб'єктів господарювання без довідок податкових або інших фіскальних контролюючих органів, якщо ті не встигли провести  необхідну перевірку правильності ведення податкового і бухгалтерського обліку на підприємстві.

Ця новела, проте, повністю нівелюється можливістю будь-якого такого фіскального контролюючого органу просто зупинити процедуру припинення (ліквідації) суб'єкта господарювання простим напрямом заперечення на адресу державного реєстратора. Крім того, як бути з небажанням самого державного реєстратора виконувати цю саму норму про мовчазну згоду? Якщо позиватися до нього, то ця спрощена процедура триватиме навіть довше, ніж звичайна процедура ліквідації підприємства.

У законі № 3384 - VI особливо "порадували" і норми, які посилюють відповідальність за порушення процедур при припиненні суб'єктів господарювання. Український Кодекс про адміністративні правопорушення доповнюється нормами відносно штрафів за порушення порядку припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

80 % усіх новел Кодексу про адміністративні правопорушення торкаються порушень самими суб'єктами господарювання порядку здійснення припинення діяльності, за це передбачені значні штрафні санкції. Лише 20 % новел вищезгаданого Кодексу про адміністративні правопорушення торкаються порушень порядку і термінів припинення діяльності представниками контролюючих органів, але і це, на мою думку, - величезний плюс. Хоча правозастосування вищезгаданих новел до представників податкових органів, фондів або інших фіскальних контролюючих органів представляється мені важко.

Знайшли своє відображення в Законі № 3384 - VI і новели Господарського, Цивільного кодексів, а також законів України "Про господарські товариства", "Про колективне сільськогосподарське підприємство" і "Про сільськогосподарську кооперацію", проте, на мою думку, ці зміни, у більшості своїй, торкаються посилення контролю за суб'єктами господарювання і процедурами їх припинення.

Таким чином, очевидно, що законотворча діяльність у сфері припинення (ліквідації) суб'єктів господарювання ведеться, і це не може не радувати, проте якість такої діяльності залишає бажати кращого. Хочеться, щоб правозастосування і практика роботи самих суб'єктів господарювання в цій сфері були взяті до уваги державою, у тому числі і в інтересах суб'єктів господарювання. Тільки після цього не з'являтимуться непрацюючі (декларативні) норми, які за усього бажання неможливо використати в реальному житті.

ДОРОФЄЄВ Дмитро - керуючий партнер ЮК DS Partners, м. Київ

Особливо хочеться відмітити відомий законопроект № 9221, внесений Президентом України у Верховну Раду, відносно гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності. У разі його прийняття будуть декриминализировані багато статей, що висять "дамокловим мечем" над підприємцями. Проте їх декриміналізація - ще не все, адже в остаточній редакції цього законопроекту законодавець може так підправити дійсно прогресивні норми, що сенс їх введення буде втрачений.

Що стосується змісту президентського законопроекту, то він пропонує частину статей Кримінального кодексу перенести до Кодексу про адміністративні правопорушення, а в деяких статтях змінити санкції на гуманніші з точки зору кримінального провадження. Такими санкціями, на думку авторів законопроекту, являються штрафи.

Як адвокатові-практикові мені були найцікавіші статті 205 і 218 КК, а саме: фіктивне підприємництво і фіктивне банкрутство. Законопроект змінює санкції статті 205 "Фіктивне підприємництво" на штрафи досить великого розміру. Як показала практика, ця стаття була улюбленою статтею представників податкової служби, яка, проте, ніколи не працювала, оскільки торкалася осіб, на яких із-за їх незнання або під впливом обману реєструвалися компанії.

Раніше "доходність" їх притягнення до відповідальності дорівнювала нулю, проте у випадку якщо запрацює нова система відповідальності, такі громадяни можуть принести істотний доход державі, питання тільки в тому, де вони візьмуть гроші на оплату штрафу, адже, частенько, вони "працюють" за 200 дол. США в місяць.

Переклад статті 218 Кримінального кодексу України в кодекс України про адміністративні правопорушення, на мій погляд, дасть можливість вивести з тіні процедури банкрутств компаній, нездатних розраховуватися по власних зобов'язаннях, як це прийнято в інших країнах. Це, безумовно, позитивний момент, оскільки податкові органи в 100 % випадків втручаються в процедури банкрутства суб'єктів господарювання і усіма силами намагаються цей процес затягнути або зупинити.

Маючи такий важіль, як порушення кримінальної справи за фіктивне банкрутство, можна припинити навіть спроби опору підприємця, не кажучи вже про корупційну складову цього процесу.