Чи існують сьогодні правові механізми, що дозволяють прийняти спадщину, яку було відкрито багато років тому, але ніким з колишніх спадкоємців так і не було прийнято? Може змінитися не одне покоління, перш ніж виникне дане питання у подальшого спадкоємця.
Аналізуючи практику спадкових правовідносин, що створилася протягом останніх років, особливого подиву не викликає властиве і звичне для нашої судової системи різне трактування норм права, які регулюють цю тонку і специфічну частину правовідносин.
Врегулювати це питання взявся Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ), внаслідок чого 16 травня 2013 апеляційні суди отримали докладну інструкцію з розгляду цивільних справ у питанні спадкування (лист № 24-753/0/4-13).
Який тепер порядок визнання права власності на «забуте» спадкове майно? Розглянемо найбільш проблемну категорію цивільних справ, а саме: процес визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно.
Забрати належне
Спочатку необхідно визначити і встановити основні критерії, властиві кожній конкретній спадковій справі: час відкриття спадщини, кола спадкоємців, а також законодавство, яке слід застосовувати залежно від правового режиму спадкового майна і часу відкриття спадщини.
Насамперед, потрібно враховувати встановлений законодавством нотаріальний порядок оформлення прав на спадщину, передбачений главою 89 Цивільного кодексу (ЦК) України, Законом України «Про нотаріат» та іншими законодавчими та підзаконними нормативними актами. Так, якщо у спадкоємця була можливість і всі умови для отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину, але з якихось причин спадкоємець не отримав його, у суду є підстави для відмови у поданому позові в разі, якщо спадкоємець побажає вирішити суперечку в судовому порядку. При цьому винятком може бути неотримання спадщини з причини відмови нотаріуса у видачі свідоцтва, підтвердженого належними доказами в суді.
Як роз'яснюється в листі ВССУ, якщо спадкові правовідносини виникли до введення в дію ЦК України 2003 року (відкриття і прийняття спадщини відбулося до 1 січня 2004 року), то при вирішенні питань щодо прийняття спадщини і визначення кола спадкоємців за законом застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття та прийняття такої спадщини, а саме: положення Цивільного кодексу (ЦК) УРСР 1963 року.
Наприклад, нормою статті 549 ЦК УРСР 1963 встановлювався перелік дій, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі шляхом вступу в управління або у володіння спадковим майном.
Так, у разі якщо спадкоємець постійно проживав із спадкодавцем в одній квартирі на момент відкриття спадщини і після смерті спадкодавця продовжує керувати або володіти даним майном (оплачувати комунальні платежі, здійснювати ремонт житла і т.д.), вважається, що він прийняв спадщину.
Таким чином, шляхом подання позову даний спадкоємець може здійснити визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, але при дотриманні умови, що право власності на нерухоме майно було придбано спадкодавцем у встановленому законодавством порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув право власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не зможе отримати право власності в порядку спадкування.
Визначення законодавства
У деяких випадках питання, що стосуються «забутої» спадщини, будуть регулюватися чинним законодавством.
Так, норми ЦК України 2003 року підлягають застосуванню при виникненні спадкових правовідносин до введення в дію цього Кодексу в таких випадках:
- При відкритті спадщини до 1 січня 2004 року за умови, що строк на її прийняття не закінчився до початку 2004 року;
- При відкритті спадщини після 1 липня 2003 року і неприйняття його ніким із спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ЦК УРСР 1963 року.
Наприклад, якщо спадщина відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким із спадкоємців, які мають право спадкування на підставі ЦК УРСР 1963 року, право спадкоємства виникає також у спадкоємців за законом третьої, четвертої та п'ятої черг (нових черг відповідно до статей 1263-1265 ГК України 2003 року).
Таким чином, суд має визначити для даних черг спадкоємців додатковий строк для прийняття спадщини.
Для визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, але спадкоємцем не було отримано свідоцтво про право на спадщину (найбільш поширена категорія цивільних справ), необхідно провести розмежування понять «виникнення права на спадщину» і «виникнення права власності на нерухоме майно, яке входить до складу спадщини».
Виникнення права на спадщину передбачено частиною 5 статті 1268 ЦК України, яка встановлює, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до частини 3 статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця такого права, навіть при встановленні в статті 1297 ЦК України зобов'язання спадкоємця отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, при цьому відповідальність спадкоємця за неотримання такого свідоцтва нормами даної статті не передбачена, тобто спадкоємець не може втратити право на спадщину.
У разі якщо право власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини, не було належним чином зареєстровано спадкодавцем, то спадкоємець при прийнятті спадщини отримує не право власності на таке майно, а відповідні майнові права на нерухомість, якими володів спадкодавець.
Спадщина, що відкрилася в період дії ЦК УРСР 1963 року народження, належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.
На підставі вищевикладеного і як свідчить проведений аналіз деяких цивільних справ даної категорії в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що розглядаються судами після викладеного в листі № 24-753/0/4-13 узагальнення судової практики у справах про спадщину, в переважній більшості при винесенні рішень практика судів не змінилася: як правило, судами не враховуються рекомендації, дані в узагальненні ВССУ.
Зливна Олена - старший юрист АФ «Династія» , м. Дніпропетровськ
