На початку 2013 року Європейський суд з прав людини (Євросуд) задовольнив заяви громадян проти України більш ніж на мільйон євро. Судячи з усього це тільки початок. Як показує динаміка прийнятих рішень проти України, Євросуд налаштований серйозно. Простежується бажання боротися з системними та очевидними проблемами, які випливають із дотримання Україною Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція). А також це гарна можливість для Євросуду позбутися великої кількості справ, які накопичилися в останні роки.
Наступне, так зване «пакетне», рішення проти України вийшло в світ 21 лютого 2013 року у справі «ФЕЯ, МПП та інші проти України». У цій справі Євросуд об’єднав 127 заяв проти України від різних українських і російських громадян і приватних компаній. У заявників по всім цим скаргам була одна спільна проблема - невиконання рішень національних судів і комісій по трудових спорах по стягненню заборгованості на їх користь. Також вони нарікали на відсутність ефективних засобів захисту на Україні для відшкодування збитку, заподіяного таким невиконанням.
У своїх запереченнях український уряд просив Євросуд визнати всі ці заяви необґрунтованими. Заперечення держави були відхилені. Так, Євросуд вказав, що схожа проблема вже неодноразово була досліджена у низці рішень Європейського суду, таких, наприклад, як «Войтенко проти України», «Юрій Миколайович Іванов проти України» (яке, до речі, досі не виконано державою).
Євросуд також зазначив, що у запереченнях сторін ніщо не свідчило про те, що на національному рівні існує ефективний засіб правового захисту, який би міг задовольняти вимогам статті 13 Конвенції. І, незважаючи на сприятливу для заявників судову практику проти державної виконавчої служби або державного казначейства, попередити або виправити порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Протоколу виявляється практично неможливим.
Цього разу державу зобов’язали повернути боргів на користь заявників на 375 000 євро. На перший погляд, поки ніщо не викликає занепокоєння, адже бюджетом країни на цей рік закладено близько 85 млн. грн. витрат на платежі по виконанню рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України.
Але все ж закрадаються побоювання, чи вистачить суми, закладеної бюджетом, для виконання таких «пакетних» рішень Євросуду, адже хтозна, скільки їх у цьому році ще прибуде?
З іншого боку - чи не краще спрямувати мільйони гривень що залишилися на викорінення самих причин системних порушень прав і свобод на Україні? Також виникає питання, чим займається державна виконавча служба на Україні, якщо проблема невиконання рішень стає настільки комплексною.
Крім «пакетних рішень», 5-7 березня 2013 року на порядку денному засідання Комітету міністрів Ради Європи, органу, який несе відповідальність і відстежує виконання будь-якого рішення Європейського суду з прав людини, стоїть питання про не реалізацію Україною рішень з таких резонансних справах, як «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Жовнер груп проти України» (невиконання рішень українських судів проти держави або державних компаній), «Харченко Груп проти України» (незаконне або необґрунтоване, або надмірне попереднє утримання під вартою), «Юрій Луценко проти України» (утримання під вартою та інші незаконні заходи, які введені прокуратурою та підтримані судами під час досудового слідства) та «Науменко Світлана проти України», «Меріт Груп проти України» (надмірна тривалість судового процесу та відсутність ефективних засобів вирішення проблеми).
Які ж санкції чекають Україну на цей раз?
