Контроль інспекції зайнятості

ГоловнаБлогТрудове право → Контроль інспекції зайнятості

Підприємства, на яких використовується праця іноземців, нерідко стикаються з перевірками Інспекції з контролю над дотриманням законодавства про зайнятість населення (Інспекція зайнятості). Практикуючим юристам відомі різні труднощі судового оскарження актів, прийнятих за результатами таких перевірок. Основна проблема полягає у відсутності належного правового регулювання порядку проведення перевірок і накладення економічних санкцій.

Перевірка з обґрунтуванням

Зараз на Україні повноваження Інспекції зайнятості визначаються лише Положенням про Інспекцію з контролю над дотриманням законодавства про зайнятість населення. А порядок проведення перевірок і застосування економічних санкцій на законодавчому рівні не затверджений.

На практиці перевірка Інспекції зайнятості проводиться аналогічно нормам Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877 V від 5 квітня 2007 року (Закон № 877 - V). Інспекція зайнятості заздалегідь інформує підприємства (за 10 - 14 днів) про плановану перевірку і питання, які розглядатимуться. Посадовцю, уповноваженому проводити перевірку, видається направлення для її проведення.

За результатами інспектор складає акт перевірки дотримання законодавства про зайнятість населення, де вказує період проведення і предмет перевірки, стан виконання норм законодавства про зайнятість і іншу інформацію.

У разі виявлення порушень інспектор також складає акт про порушення законодавства України про зайнятість населення, який є розпорядливим документом і може передбачати застосування економічних санкцій до підприємства за порушення законодавства по працевлаштуванню іноземців. Саме цей акт містить усі прикмети рішення суб'єкта владних повноважень і може бути оскаржений в порядку Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, інспектор ще може винести припис про порушення вимог законодавства.

Вивчивши Закон України № 877 - V і порядок проведення перевірок Інспекцією зайнятості, кожен практикуючий юрист може дійти висновку, що Інспекція зайнятості проводить перевірку виходячи з його норм. Але насправді це далеко не так. Державний центр зайнятості, і зокрема Інспекція зайнятості твердо стоять на тому, що норми Закону № 877 V на них не поширюються, оскільки Інспекція зайнятості не проводить перевірку, пов'язану з господарською діяльністю підприємства.

Їх позиція знаходить підтримку в листі Державного центру зайнятості № ДЦ-04-5065/0/6-08 від 15 серпня 2008 року, в якому наводиться обґрунтування того, що норми Закону № 877, - V не поширюються на органи державної служби зайнятості. У листі також говориться про те, що визначити критерії, по яких оцінюється міра ризику від здійснення господарської діяльності у сфері зайнятості і у сфері загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, неможливо.

Судова практика в питанні поширення дії Закону № 877 - V на Інспекцію зайнятості також неоднозначна. Позиція Державної служби зайнятості знаходить свою підтримку у ряді судових рішень. Наприклад, рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року у справі № 2а-4828/10/2670. Але є і зворотні приклади, в яких суд дійшов висновку, що норми Закону № 877 - V поширюються на Інспекцію зайнятості. Наприклад, рішення Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року у справі № 2а-6636/10/15/0170. На сьогодні по цьому рішенню постановою Вищого адміністративного суду України від 6 травня 2011 року № До/9991/25813/11 відкрито касаційне провадження.

І все-таки точку в питанні поширення дії Закону № 877 - V на Інспекцію зайнятості повинна поставити Державна інспекція України з питань праці шляхом прийняття чітких нормативних роз'яснень, обов'язкових для усіх органів державної влади і суб'єктів господарської діяльності.

Не підлягають оскарженню

Відповідно до Положення про Інспекцію з контролю над дотриманням законодавства про зайнятість населення серед можливих документів, які можуть виноситися Інспекцією, передбачено тільки припис. Право виносити будь-які інші акти або видавати розпорядчі документи цим положенням не передбачено. З цього виходить, що якщо Інспекція зайнятості не керується Законом № 877 - V, то акт перевірки законодавства про зайнятість населення і акт про порушення законодавства про зайнятість населення є довільними формами документів, розроблених самою ж Інспекцією зайнятості або Державним центром зайнятості. Звідси і з'являються складнощі їх оскарження. Адміністративні суди нерідко відмовляють у відкритті провадження, мотивуючи тим, що ці акти не є рішенням суб'єктів владних повноважень в розумінні статті 17 КАС України і, відповідно, не можуть бути оскаржені в порядку КАС України.

Складність ситуації полягає в тому, що за результатами перевірки інспекція складає тільки ці акти, а окремої ухвали про накладення штрафу не виносить.

В той же час є величезна кількість судових рішень, в яких суди задовольняли вимоги Державного центру зайнятості і стягали з підприємств суму накладеного штрафу. А мотивація дуже проста: "відсутність нормативно закріпленого порядку накладення штрафу за недотримання статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" не позбавляє центр зайнятості права стягнути суму відповідного штрафу шляхом звернення до суду" (рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 серпня 2010 року у справі № 2а-4828/10/2670).

Аналізуючи судову практику, можна дійти висновку, що стягнути накладений штраф по актах перевірок через суд у Інспекції зайнятості немає ніяких складнощів, а ось оскарження накладеного штрафу на підставі прийнятих актів може викликати у судів безліч питань.

МОРОЗ Ірина - старший юрист ЮФ AGA Partners, м. Київ

ПИТАННЯ

Безстрокові санкції

Порядок накладення штрафів Інспекцією зайнятості на сьогодні ще не розроблений і не затверджений на законодавчому рівні.

При проведенні перевірки і накладенні штрафу Інспекція зайнятості виходить з пункту 4 статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття", який встановлює: "термін давності у разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим законом і законом "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед фондом не застосовується".

Тому Інспекція зайнятості може проводити перевірку використання підприємством праці іноземців без яких-небудь термінів давності, починаючи з 1999 року (набуття чинності постанови КМУ "Про затвердження порядку оформлення іноземцям і особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні" № 2028) по сьогоднішній день. Виходячи з безстрокового характеру санкцій Інспекції зайнятості, у нас виникає ще одне питання: а як розраховується розмір штрафу, якщо порушення було тривалим і мало місце, наприклад, в 1999 і 2009 роках?

Закон "Про зайнятість населення" відповіді на це питання не дає, а Інспекція зайнятості в таких випадках визначає розмір штрафу на підставі закону про Державний бюджет України, який діє на момент складання акту і накладення штрафу. На нашу думку, такий порядок нарахування штрафу суперечить принципам юридичної відповідальності нормам Конституції України про пряму дію законів.

Зважаючи на вищевикладені особливості перевірок Інспекції зайнятості хочеться виразити нашу надію на те, що в недалекому майбутньому будуть розроблені відповідні нормативні акти, що регулюють порядок проведення перевірок, накладення економічних санкцій на підприємство за порушення законодавства про зайнятість населення, а також будуть закріплені форми документів, які приймаються за результатами перевірок.

Ефективний державний контроль може існувати тільки за умови, що самі контролюючі органи діють строго відповідно до наданих повноважень і тільки у рамках закону.

ДУМКА

Інспекція не дрімає

Євгеній ПЕТРЕНКО
юрист, адвокат МПЦ EUCON


Контролюючі повноваження посадовців інспекції зайнятості багато в чому співпадають з повноваженнями інспекції праці. Але при цьому вони мають ряд додаткових повноважень, якими не наділена інспекція праці. Зокрема, посадовці інспекції зайнятості можуть припиняти дію наказів, інструкцій і інших рішень підприємств, які суперечать законодавству про зайнятість, або вносити у вищестоящі органи пропозиції про їх відміну, а також застосовувати до підприємств фінансові санкції.

Так, Законом України "Про зайнятість населення" передбачений обов'язок працедавця попередити службу зайнятості про майбутні скорочення. Тому у разі неподання або порушення термінів подання працедавцем службі зайнятості "Звіту про заплановане звільнення працівників" і "Звіту про фактичне звільнення працівників" служба застосовує штраф згідно з пунктом 5 статті 20 Закону "Про зайнятість населення" - у розмірі річної заробітної плати за кожного звільненого працівника.

Отже, контролюючі повноваження інспекції і матеріальна відповідальність працедавців багато в чому сприяють усуненню порушень у сфері зайнятості населення.