Місце спору змінити не можна

Міжнародний комерційний арбітраж (МКАС) є простою, доступною в розумінні й досить популярною в нинішній час системою, яка служить інтересам підприємців, що здійснюють діяльність по всьому світу. При цьому сама система, не дивлячись на складність, за своєю суттю досить проста. Сторони в міжнародному комерційному контракті мають право передбачити, хто і як буде розглядати потенційний спір, в разі якщо вони не зможуть прийти до мирного вирішення конфлікту.

Основа арбітражного порядку вирішення спорів - домовленість сторін про передачу в арбітраж спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами. Така домовленість коротко іменується «арбітражною угодою» або «арбітражним застереженням».

Згадане визначення арбітражної угоди (у широкому розумінні) міститься в частині 1 статті 7 Типового закону ЮНСІТРАЛ «Про міжнародний комерційний арбітраж» (Закон). При цьому більшість юристів, які практикують у цій сфері, вважають, що істотні умови, необхідні для «виживання» арбітражної угоди, містяться в Нью-Йоркської конвенції 1958 року «Про визнання і приведення у виконання іноземних рішень». Однією з ознак, якій має відповідати арбітражна угода, є необхідність існування «письмової» домовленості між сторонами про передачу спору в арбітраж, тобто наявність угоди, підписаної сторонами або такої, що міститься в обміні листами або телеграмами. Необхідність дотримання цієї вимоги криється в тому, що якщо міжнародний арбітраж, незважаючи на відсутність обов'язкової «письмової» форми, визнає себе компетентним розглядати спір, то стороні, що виграла, буде вкрай проблематично виконати рішення. Національний суд, в більшості випадків, відмовить у визнанні та виконанні такого рішення - у зв'язку з недодержанням письмової форми арбітражної угоди.

Представляючи інтереси клієнта (позивача) спочатку в МКАС при Торгово-промисловій палаті (ТПП) України, а згодом виконуючи рішення арбітражу про стягнення заборгованості з відповідача, в рамках юрисдикції держави Німеччини, постало питання про дійсність арбітражного застереження. Спочатку МКАС при ТПП України виніс попереднє рішення, визнавши себе компетентним розглядати спір, незважаючи на численні заперечення відповідача, що контракт в цілому та арбітражне застереження, що міститься в контракті, зокрема, не затверджувалися відповідачем, а підпис і печатка на договорі - підроблені. Визнаючи свою юрисдикцію, арбітраж, насамперед, керувався тією обставиною, що відповідач де-факто виконував контракт, приймаючи і оплачуючи товар. При цьому, відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, угода сторін визнається дійсним, якщо вона схвалена шляхом прийняття до виконання. Таким чином, МКАС визнав не тільки сам контракт, але і арбітражне застереження, що дозволило арбітражу підтвердити свою юрисдикцію і винести рішення на користь позивача.

Однак розгляд справи триває вже два роки в німецькому суді, який розглядає питання можливості визнання і виконання рішення українського арбітражу. Німецький суд вважав недостатніми аргументи МКАС, поставивши під сумнів не стільки сам комерційний контракт, скільки наявність дійсного письмого застереження про передачу спору в МКАС при ТПП України.

Ще одна обов'язкова умова арбітражної угоди між сторонами - узгодження компетентного арбітражного суду.

Основна складність, з якою часто доводиться стикатися на практиці, - це невірне зазначення в арбітражній угоді найменування обраного арбітражного суду. Під такою арбітражною угодою, як правило, розуміють занадто нечітке, туманне формулювання, яке не дозволяє встановити дійсні наміри сторін щодо механізму вирішення спору.

У подібних випадках вдається уникнути складнощів, тільки коли друга сторона не заперечує проти юрисдикції суду і, таким чином, погоджується з його компетенцією. Проте таке трапляється вкрай рідко, особливо коли другу сторону представляють досвідчені арбітражні юристи. Найчастіше відповідач намагається скористатися ситуацією, щоб уникнути арбітражного провадження. Так, відповідно до частини 3 статті 2 Нью-Йоркської конвенції, суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен на прохання однієї з сторін припинити провадження по справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконаною.

Як приклад, який ілюструє наслідки помилок, допущених в арбітражному застереженні, можна навести нещодавній прецедент, що мав місце в Україні. Так, в 2007 році між продавцем (резидент Іспанії) і покупцем (резидент України) був укладений контракт поставки. При цьому арбітражне застереження, що містилось в контракті, направляло сторони для вирішення спору в «Арбітражний суд Стокгольма («Міжнародний комерційний арбітражний суд в Стокгольмі»).

Незважаючи на арбітражне застереження, продавець ініціював позов про стягнення заборгованості в Господарському суді м. Києва. При цьому підсудність даної справи була мотивована тим, що в місті Стокгольмі немає арбітражного суду з аналогічною назвою, а Шведський реєстр реєстрації компаній такого арбітражного інституту, як Арбітражний суд Стокгольма (Міжнародний комерційний арбітражний суд в Стокгольмі), просто не містить.

Відповідач, заперечуючи проти аргументів позивача, надав лист посольства Швеції на Україну, згідно з яким у м. Стокгольмі розташований «Арбітражний інститут Торгової палати м. Стокгольма», відомий як Міжнародний арбітражний суд Стокгольма. У зв'язку з цим відповідач просив припинити провадження у справі згідно з пунктом 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Суд вирішив, що сторони неправильно виклали назву третейського суду і вказали арбітражну установу, якої не існує. При цьому, керуючись роз'ясненням Президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року № 04-5/608, визначив, що спір підсудний господарському суду міста Києва.

Безумовно, в цій справі можна зробити знижку на «неупередженість» і «чесність» української Феміди, однак цей приклад від цього не стає менш показовим. Необхідність коректної вказівки арбітражного інституту, якому сторони довіряють розглядати спір, повинна бути для сторін не менш актуальною, ніж інші положення комерційного договору.

КАСИНЮК Іван - старший юрист AGA Partners Law Firm, м. Київ

Якщо говорити про дефекти арбітражних угод, то одним з найбільш «патологічних» буде умова про визначення арбітражної установи. Підходи вирішення цього питання відрізняються залежно від правової системи і сформованої практики. Наприклад, західноєвропейська практика, яка вважається проарбітражною, часто визнає навіть найкоротші посилання на арбітражні установи. У той же час невідповідність у кілька слів вказаної назви офіційній стає доленосним у вирішенні питання про арбітражний розгляд. Але навіть в українських судах іноді застосовують проарбітражний підхід. Так, наприклад, у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 3 / 22 від 7 квітня 2009 року посилання «в Арбітражному суді в м. Києві у Внутрішньо-торговельної Арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України» було запропоновано тлумачити як «в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України в м. Києві».

У цьому контексті слід звернути увагу потенційних сторін арбітражного розгляду на застосування типових арбітражних застережень у своїх договорах, пропонованих більшістю арбітражних інституцій, а також на вивірене посилання існуючої арбітражної інституції, що неодмінно зменшить ризики сторін у подальшому.

Вірне арбітражне застереження має велике значення у разі виникнення спорів щодо контракту. Щоб арбітражна угода підлягала виконанню, в ній має бути зазначено, які спори підлягають розгляду в арбітражній установі, а також повна назва такої арбітражної установи.

Іноді арбітражне застереження містить дефекти, наприклад, неточна назва арбітражної установи, яка має розглядати спір. У таких випадках арбітражна угода може бути визнана такою, що не підлягає виконанню. При цьому арбітражна установа не буде порушувати провадження у справі. Господарські суди, в свою чергу, також будуть відмовляти в порушенні провадження у справі, посилаючись на те, що такий спір повинен розглядатися в міжнародному комерційному арбітражі.

Для виходу з подібної ситуації таке арбітражне застереження можна оскаржити в господарському суді.