Однією з головних спеціалізацій Юридичної компанії «Шкромида та Партнери» це справи про визнання боржника банкрутом. На ринку юридичних послуг такі послуги є досить актуальними. Особливо якщо банкрутство здійснюється за ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», де мова йде про специфіку визнання банкрутом відсутнього боржника.
Як правило у таких справах податкова інспекція виступає третьою особою, яка має свої застереження щодо визнання банкрутом відсутнього боржника і майже завжди після винесення господарським судом по справі постанови про визнання відсутнього за місцезнаходженням боржника банкрутом, подає на неї апеляційну скаргу до суду вищої інстанції.
В даній статті ми детально розглянемо основні аргументи, на які посилаються податківці при звернені до апеляційної інстанції і які контраргументи можуть бути приведені зі сторони ініціюючого кредитора.
Аргумент податкової № 1
Податкова інспекція в апеляційних скаргах часто посилаючись на ст. 7 та ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стверджує, що кредиторами на момент подачі заяви до суду не подається вичерпний перелік документів про відсутність платоспроможності боржника.
Контраргумент ініціюючого кредитора
Кредитор, після того як його вимоги до боржника визнанні безспірними за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, звертається до Державної виконавчої служби щоб стягнути з боржника грошові кошти.
Державний виконавець у процесі виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» направляє запити до Бюро-технічної інвентаризації, Державної автомобільної інспекція та банку, який обслуговує Боржника з метою виявлення грошових коштів, нерухомого та рухомого майна. Також державний виконавець здійснює виїзд на юридичну адресу боржника для опису майна боржника та встановлення його місцезнаходження, про що він повинен скласти відповідний акт у присутності двох осіб. В більшості таких випадках державний виконавець складає акт про відсутність боржника за місцезнаходженням та майна на яке можна звернути стягнення...
Якщо на запити державного виконавця надійшли відповіді з Бюро-технічної інвентаризації, Державної-автомобільної інспекції та банку про відсутність у боржника грошових коштів, зареєстрованого нерухомого та рухомого майна, а також коли виконавцем складено акт про відсутність боржника за місцезнаходженням та майна на яке можна звернути стягнення, то такі документи цілковито можуть свідчити про відсутність платоспроможності боржника на момент звернення ініціюючого кредитора до суду.
Далі, під час судового розгляду справи, кредитору потрібно подати клопотання про призначення ініціюючого кредитора ліквідатором боржника, що в свою чергу надасть потім змогу зібрати додаткові докази про відсутність його платоспроможності. Можливість призначити ініціюючого кредитора ліквідатором прямо передбачена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і проблем з цим не виникає, оскільки при відсутності будь-якого майна у боржника відпадає необхідність залучення арбітражного керуючого.
Після винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом, кредитор (ліквідатор), керуючись вимогами ст. 25, ст. 32 та ст. 52 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», проводить ліквідаційну процедуру направлену на виявлення активів боржника, формування ліквідаційної маси, заборгованості або відновлення платоспроможності боржника.
Так, кредитором, в ході проведення ліквідаційної процедури, здійснюється ряд, визначених законом заходів, направлених на виявлення активів боржника. Відправляються запити в державні органи, які ведуть відповідні реєстри та мають інформацію щодо належності матеріальних та нематеріальних активів юридичним особам, а саме:
- до Головного управління статистики - для встановлення можливого факту наявності у Боржника частки у статутному капіталі інших підприємств;
- в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку - для встановлення факту можливої наявності у власності Боржника цінних паперів та акцій емітентів;
- в Державну автомобільну інспекцію - для встановлення можливої наявності у Боржника транспортних засобів;
- в Бюро технічної інвентаризації для встановлення можливого права власності Боржника на нерухомі об'єкти;
- в Банк, або іншу фінансову установу, який обслуговує Боржника, з приводу залишку коштів на рахунку банкрута;
- до Головного управління земельних ресурсів про встановлення у Боржника права власності на земельні ділянки.
Якщо на підставі зібраної інформації, встановлено, що Боржник за вказаною адресою фінансово-господарську діяльність не здійснює, грошові кошти, матеріальні та нематеріальні активи у нього відсутні, то саме це й може буди додатковим доказом відсутності платоспроможності такого боржника.
Таким чином, вважаємо, що виконавчих документів і відповідей на запити ліквідатора, достатньо щоб довести фінансову неплатоспроможність боржників на заперечення податкової в її апеляційних скаргах.
Аргумент податкової № 2
Податкова стверджує, що боржник крім юридичної адреси може мати і фактичну адресу, що судом не з'ясовується взагалі цей факт під час судового розгляду справи.
Контраргумент ініціюючого кредитора
Згідно п. 2.3 Листа ДПА України від 30.07.2010 № 15371/7/10-3017 Про направлення Методичних рекомендацій щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, підрозділами податкової міліції при підтверджені відсутності юридичної особи за місцезнаходженням або встановленні, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП.
Відповідно до положень ч. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.
У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення її відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходження.
Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців якщо місцезнаходження боржника не підтверджено, це вже є підставою про визнання такого боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Таким чином, застереження податківців щодо наявності фактичної адреси боржника є необґрунтованим, оскільки податкова міліція сама розшукує боржника (перевіряє юридичну і фактичну адресу) після чого надає інформацію до податкової інспекції, яка в свою чергу складає довідку 18-ОПП і направляє її державному реєстратору, який вносить відповідні відомості в реєстр.
Отже, витяг з єдиного державного реєстру та наявність в матеріалах реєстраційної справи боржника довідки 18-ОПП, є безперечним доказом про відсутність боржника як за фактичною так і за юридичною адресою.
Відповідно до п. 4.7. рекомендації Вищого Господарського суду України «Щодо деяких питань стосовно практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 4 липня 2004 року № 04-5/1193, у вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника згідно зі статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», судам слід враховувати, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, є достатньою підставою для порушення провадження у справі.
Аргумент податкової № 3
Державна податкова адміністрація стверджує, що ліквідатором підприємства не надано до Державної податкової інспекції відповідного району м. Києва документів, перелічених у пп. 8.1.1. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року № 80, а саме:
- оригінал довідки за формою N 4 ОПП;
- копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію;
- копію розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії.
У такому випадку, Господарським судом м. Києва не досліджено вказаних вище обставин чим порушено ст. 43 ГПК України.
Контраргумент ініціюючого кредитора
По - перше:
Відповідно до п. 8. 1.1. «Порядку обліку платників податків, зборів», документи, що перелічені вище подаються платником податків, який знаходиться у стані ліквідації.
За постановою Господарського суду, платником податків, який знаходиться у процесі ліквідації є боржник. У такому разі подати всі необхідні документи відповідно до п. 8.1.1. «Порядку обліку платників податків, зборів» повинен боржник, але не як не ініціюючий кредитор. І це є логічним, оскільки в нашому випадку у процесі ліквідації знаходиться саме боржник, а не кредитор.
По - друге:
Документи перераховані в п. 8.1.1 «Порядку обліку платників податків, зборів» затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року № 80 подаються до податкової інспекції, якщо ліквідація підприємства, здійснюється за його власним бажанням згідно Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».
Слід зазначити, що в нашому випадку боржник ліквідується відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і підставою ліквідації є відсутність боржника за місцезнаходженням, а не власне бажання боржника. Таким чином, норми п. 8.1.1. «Порядку обліку платників податків, зборів» в даному випадку не застосовуються.
Підводячи підсумок хочемо сказати, що при наявності обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу податкової, як показує наша судова практика Апеляційний господарський суд, залишає рішення Господарського суду без змін, а апеляційну скаргу податківців без задоволення.
