Солідарнний борг

ГоловнаБлогБанкрутство → Солідарнний борг

Коли кредитор, що заявляє свої кредиторські вимоги, звертається до майнового поручителя, середньостатистичний суд першої інстанції зазвичай вважає, що поручитель не є безпосереднім боржником банку, і що вимоги останнього не пов'язані з вимогами грошового характеру. А згідно із статтею 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" (Закон про банкрутство), кредитор має бути грошовим кредитором, щоб його включили в реєстр і прийняли заявку з кредиторськими вимогами. Практика Вищого господарського суду України (ВГСУ) прямо протилежна і, на наш погляд, більше відповідає законодавчим нормам.

Вивчення матчастини

Згідно з пунктом 2 статті 26 Закону про банкрутство, майно банкрута, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. А стаття 33 Закону України "Про іпотеку" говорить про те, що "у разі початку провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкротом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель отримує право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання терміну виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не прийдуть до іншої згоди". Таким чином, законодавець чітко встановив право іпотекодержателя обернути стягнення на предмет іпотеки у разі визнання банкрутом іпотекодержателя або ліквідації юридичної особи.

Крім того, існують рекомендації президії ВГСУ від 4 червня 2004 року № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Згідно з цими рекомендаціями, стягнення на предмет застави не може здійснюватися окремо від провадження у справі про банкрутство, а задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), повинне здійснюватися за правилами, встановленими Законом про банкрутство. Правда, на даний момент ще не відкликаний лист ВГСУ від 19 березня 2002 року № 01-8/307, в якому стверджується, що у разі банкрутства боржника мораторій припиняє виконання зобов'язання боржника його поручителем. Проте, враховуючи давність документу, все-таки слід керуватися пізнішими документами. 

Також, згідно із статтею 33 Закону "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 

При цьому вимоги кредитора до поручителя також мають бути задоволені, оскільки боржник і поручитель є солідарними боржниками, і, відповідно, відповідати теж зобов'язані солідарно. Іншими словами, вимоги до поручителя також є грошовими.

Згідно із статтею 541 Цивільного кодексу (ЦК) України, солідарне зобов'язання або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання. Таким чином, правомірним є застосування до іпотеки, оформленої майновим поручителем в забезпечення виконання основного кредитного зобов'язання третьої особи, положення про солідарне зобов'язання боржника і майнового поручителя.

У свою чергу, пункт 1 статті 543 ЦК України свідчить, що "у разі солідарного зобов'язання боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання зобов'язання частково або в повному об'ємі як від усіх боржників разом, так і від кого-небудь з них окремо. А пункт 2 статті говорить про те, що кредитор, що отримав виконання зобов'язання не в повному об'ємі від одного з солідарних боржників, має право вимагати недоотримане від інших солідарних боржників.

Тобто кредитор (зокрема, банк) може отримати задоволення своїх вимог як від боржника, пред'явивши до нього позов про стягнення суми боргу, так і від майнового поручителя, обернувши на нього стягнення на предмет іпотеки. А згідно із статтею 572 ЦК України, в силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника (якщо не діє право іншої застави. - Авт.). Крім того, згідно із Законом України "Про іпотеку" і Законом про банкрутство, заставні кредитори вносяться в реєстр окремо, а розпорядник майна і ліквідатор повинні описати ці вимоги.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що суттю майнового поручительства є не перехід майнового права на майно іпотекодавця до іпотекодержателя, а виконання грошових зобов'язань перед кредиторами за рахунок майна іпотекодавця. У іпотекодержателя відсутнє речове право на предмет іпотеки, але є право звернення стягнення на предмет іпотеки для отримання іменного грошового зобов'язання.

Вища господарська практика

В якості підтвердження висновку про те, що вимоги заставних кредиторів повинні визнаватися і розпорядником, і судом, а також того, що вимоги кредиторів, що звертаються до поручителя, є грошовими, можна привести практику ВГСУ, у тому числі і недавню.

Зокрема, в постанові ВГСУ від 11 січня 2011 року по справі № 9/40 вказано, що "вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, які за своїми ознаками також можуть відноситися до вимог конкурсних кредиторів, вносяться окремо в реєстр вимог кредиторів незалежно від подання ними заяв з вимогами і на будь-якій стадії процедури банкрутства".

У іншій постанові ВГСУ - від 2 лютого 2010 року у справі № б-39/118 08 - стверджується, що, згідно частини 1 статті 553 ЦК України, за договором поручительства поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання. Вимоги кредитора, забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, задовольняються у рамках порушеної справи про банкрутство. Таким чином, іпотекодержатель не наділений правом безпосереднього стягувача за договором іпотеки, і може реалізовувати свої права тільки у тому випадку, якщо він включений в реєстр кредиторів. А в силу норм абзацу 2 пункту 1 статті 16 Закону про банкрутство усі категорії кредиторів, окрім поточних, підлягають внесенню в реєстр кредиторів.

Крім того, згідно з пунктом 6 статті 14 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести в реєстр вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а при їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо в реєстр відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Таким чином, суд робить висновок про те, що кредиторські вимоги, обес¬печені заставою майна боржника, підлягають внесенню в реєстр вимог кредиторів відповідного боржника незалежно від терміну настання звернення на предмет іпотеки, і є реалізацією права іпотекодержателя на задоволення його вимог іменного грошового зобов'язання.
Ті ж висновки ВГСУ робить у своїй постанові від 5 жовтня 2010 року у справі № 12/3б. На думку суддів, суттю майнового поручительства є не перехід речового права на майно іпотекодержателя до іпотекодавця, а виконання грошових зобов'язань перед кредитором за рахунок майна іпотекодержателя. У іпотекодержателя відсутнє речове право на предмет іпотеки, а є право на звернення стягнення на предмет іпотеки для отримання задоволення грошового зобов'язання.
А вимоги кредитора, забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, задовольняються у рамках порушеної справи про банкрутство.

Українські банки перестрахувалися

Сьогодні у багато іпотечних договорів, які укладаються між банками і іпотекодержателями, банківські установи вносять різні положення, покликані забезпечити виконання боржниками своїх зобов'язань. Зокрема, в договорах іпотеки вказується, що у разі невиконання боржником умов кредитного договору банк має право достроково обернути стягнення на предмет іпотеки і реалізувати його у разі ліквідації іпотекодавцям, а також у разі початку провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця/боржника або визнання іпотекодавця/боржника банкрутом.

Таким чином, у разі порушення справи про банкрутство кого-небудь з солідарних боржників (чи іпотекодавця, або, безпосередньо, боржника) банк має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки.

КУШНАРЕНКО Ірина - юрист ЮК "Алексєєв, Боярчуков і Партнери", м. Київ