Спадкування «на гарантії»

Так, згідно з чинним законодавством, право на обов'язкову частину належить малолітнім, неповнолітнім, повнолітнім, але непрацездатним дітям спадкодавця. Таке право також мають непрацездатна вдова, вдовець і непрацездатні батьки.

Такий перелік є вичерпним. Так, пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкоємство" передбачено, що перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

Проте особливу увагу хотілося б приділити дітям спадкодавця. З малолітніми, неповнолітніми дітьми питань не виникає, оскільки законодавець чітко визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення 14 років, неповнолітньою - з 14 до 18 років. Відповідно, до досягнення дитиною повноліття батьки зобов'язані її утримувати і піклуватися про неї. В цьому випадку право на обов'язкову частку в спадщині виправдане повною мірою, адже за своєю природою це право спрямоване на захист інтересів тих осіб, які не можуть самі себе утримувати.

Інтерес викликає поняття "Повнолітні непрацездатні діти". На практиці підтвердженням статусу "непрацездатності" дітей є пенсійне посвідчення. Згідно з абзацом 5 пункту 212 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, непрацездатність, пов'язана з віком, перевіряється по паспорту, свідоцтву органу цивільного стану про народження; непрацездатність, пов'язана із станом здоров'я (1,2,3 група інвалідності), - по пенсійній книжці або довідці, виданій відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Втім, приміром, пенсійне посвідчення далеко не завжди свідчить про непрацездатність. Оскільки на практиці дуже часто люди пенсійного віку працюють, отримують заробітну плату, тобто самі себе утримують. На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що такі особи не мають права на обов'язкову частку, виходячи з самої природи такого права.

Більше того, дуже часто бувають випадки, коли повнолітні діти, не дивлячись ні на моральний, ні на юридичний закон відносно обов'язку утримувати непрацездатних батьків, навіть не спілкуються з ними, не кажучи вже про матеріальну або фінансову підтримку. Проте коли мова заходить про спадщину, такі "діти" першими звертаються до нотаріуса з пенсійним посвідченням, що підтверджує так звану непрацездатність, претендуючи саме на обов'язкову частину в спадщині.

При цьому спадкодавець не має права позбавити спадку осіб, які претендують на обов'язкову частку в спадку, шляхом вказівки про це в заповіті.

Якщо ж спадкодавець в тексті заповіту все-таки позбавить вказаних спадкоємців права на обов'язкову частку, то заповіт в цій частині буде визнаний судом недійсним. У цій ситуації Вам допоможе якісна юридична консультація в Києві.

Як було викладено вище, розмір обов'язкової долі в спадщині складає половину долі, яка належала б особі, що має право на обов'язкову частину в спадщині, у разі спадкоємства згідно із законом. Проте законодавством України передбачені випадки, коли обов'язкова доля може бути змінена.

Так, згідно частини 2 статті 1241 ЦК України, розмір обов'язкової долі в спадщині може бути зменшений судом з урахуванням стосунків між цими спадкоємцями і спадкодавцем, а також інших обставин, що мають істотне значення. Таки¬мі ¬обставинами, приміром, можуть бути непідтримка спадкоємцем зв'язків із спадкодавцем, незважаючи на ¬існуючу необхідність в цьому, погані стосунки із спадкодавцем і так далі.

Крім того, спадкоємця, який претендує на обов'язкову частку в спадщині, можна усунути від права на спадкоємство шляхом звернення до суду з позовом про усунення від права на спадкоємство.

Зокрема, частиною 5 статей 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадщину згідно із законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялося від надання допомоги спадкодавцеві, який із-за похилого віку, важкої хвороби або каліцтва був у безпорадному стані.

При розгляді такої категорії справ суд повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця у безпорадному стані у зв'язку з похилим віком, важкою хворобою або каліцтвом і потребою спадкодавця в допомозі цієї особи.

Таким чином, виходячи з природи права на обов'язкову частку в спадщині, доцільно внести зміну в статтю 1241 ЦК України, в якій закріпити, що право на обов'язкову частку в спадщині мають повнолітні непрацездатні діти спадкоємця, які потребують матеріальної допомоги і яким така допомога надавалася спадкодавцем.

Як звертає увагу Пленум Верховного Суду України в постанові від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", особа, що має право на обов'язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК України.

Наприклад, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2010 року по справі № 2-148 (залишено без змін подальшими інстанціями) від права на спадкування обов'язкової долі був усунений чоловік спадкодавця. Судом було встановлено, що упродовж останніх двох років життя померла важко хворіла, їй був потрібний сторонній догляд. Незважаючи на це, чоловік не проживав у вказаний період разом з дружиною, не здійснював за нею догляду, коли вона захворіла і потребувала такого догляду, а обмежувався тільки передачею грошей для плати комунальних послуг за частину квартири, співвласником якої він є. Враховуючи вказані і інші обставини справи, суд дійшов висновку, що чоловік померлої свідомо не виконував встановленого законом обов'язку по догляду за дружиною (спадкодавцем), тобто ухилявся від надання такої допомоги і догляду.

Якщо спадкоємець по заповіту є також спадкоємцем обов'язкової долі, його доля по заповіту не збільшується на розмір обов'язкової долі, а лише не має бути менший за останню.

При цьому розмір обов'язкової долі визначається шляхом умовного усунення від спадкових стосунків по заповіту і грунтується на спадкуванні згідно із законом. У такому разі враховуються усі спадкоємці першої черги згідно із законом і увесь склад спадщини.

Крім того, суд може визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину у разі порушення прав спадкоємців на обов'язкову частку або навпаки - зменшити розмір обов'язкової долі залежно від стосунків спадкоємця із заповідачем. Приміром, розмір обов'язкової долі непрацездатного сина, який не піклувався і навіть не спілкувався з батьком, була зменшена районним судом м. Хмельницького з 50 до 35 %.

В той же час спадкоємець обов'язкової долі також має право відмовитися від спадщини. У такому разі він повинен подати нотаріусові заяву про таку відмову, навіть якщо не згадується в заповіті.