Редакція статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту Закон), регламентує спрощену процедуру ліквідації відсутнього боржника. У результаті цього зазначений порядок став інструментом зведення рахунків з конкурентами, неугодними контрагентами, а також зручним способом ліквідації зацікавленого суб'єкта.
Як зазначено у частині 1 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець або органи управління боржника юридичної особи відсутні за вказаним місцезнаходженням, або в разі неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заяву про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Згідно з п. 4.7. рекомендації Вищого Господарського суду України «Про деякі питань щодо практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 4 липня 2004 № 04-5/1193.У вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника згідно зі статтею 52 Закону України, судам слід враховувати, що наявність хоча б одного з ознак відсутнього боржника, передбачених частиною першою статті 52 Закону України,є достатньою для порушення провадження у справі.
Виходячи зі змісту зазначеної норми, судова практика прийшла до висновку, що для ініціювання процедури банкрутства відсутнього боржника достатньо одного із зазначених вище ознак.
Таким чином, якщо боржник знаходиться за іншою юридичною адресою, і не внесли відповідних змін до установчих документів, то при наявності будь-якого боргу, скажімо, в одну тисячу гривень, можна порушити провадження у справі про банкрутство боржника за спрощеною процедурою і через два тижні визнати такий господарюючий суб'єкт банкрутом.
Не секрет, що господарюючі суб'єкти малого бізнесу часто іммігрують з однієї юридичної адреси на іншу, не встигаючи при цьому належним чином оформити відповідні зміни в установчі документи. І якщо пізніше, після визнання банкрутом, відсутній боржник все-таки з'явиться, то виправити правову ситуацію вже практично неможливо. У цьому випадку боржник так і залишається банкрутом.
Редакція статті 52 Закону передбачає, що боржник повинен бути відсутнім, за його місцезнаходженням. Виникає питання, які докази необхідно надати суду, для підтвердження відсутності боржника за місцезнаходженням.
Згідно п. 105 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» № 15 від 18.12.2009 р. допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг або довідка з єдиного державного реєстру.
Поки не внесені зміни до статті 52 Закону в частині підстав для відкриття процедури банкрутства, це дає нам можливість використовувати спрощений спосіб ліквідації підпрємства.
Також, виявлення кредиторів відсутнього боржника відбувається наступним чином, з моменту винесення судом постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом. Ліквідатор повинен подати оголошення в газету «Голос України» або «Урядовий кур'єр», про визнання боржника банкрутом, для виявлення та пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника на протязі місяця, з дня публікації оголошення в ЗМІ.
Також Ліквідатор письмово повідомляє відомих йому кредиторів боржника про визнання відсутнього боржника банкрутом. До числа відомих кредиторів відносяться:
- Державна податкова інспекція;
- Управління Центру зайнятості населення;
- Управління пенсійного фонду;
- Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
- а також банк який обслуговує боржника.
Тобто кредиторам за відсутності у боржника активів на рахунку в банку і інших фінансових установах, а також нерухомого та рухомого майна, надається можливість ліквідувати господарюючого суб'єкта навіть з великою кредиторською заборгованістю.
У разі виявлення ліквідатором майна (власного чи спірного) дає право суду припинити спрощену процедуру і перейти до загальної процедури банкрутства. Таким чином, необхідно вивести всі активи підприємства, які можна знайти без допомоги боржника. Це нерухоме та рухоме майно, грошові кошти в банківських та інших фінансових установах і т.д.
Вибір відповідної судової процедури залежить від того, чи здійснює фактично боржник підприємницьку діяльність. Якщо боржник дійсно припинив господарську діяльність, місцезнаходження органів його управління невідомо, то тут застосовується спрощена ліквідаційна процедура за статтею 52 Закону.
Таким чином, редакція статті 52 Закону дозволяє ліквідувати боржника за спрощеною процедурою з кредиторською заборгованістю за шість місяців.
