Виходячи з положень частини 3 статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким встановлено місячний термін для надання кредиторами своїх заяв з вимогами до боржника, в ліквідаційній процедурі боржника, орган державної податкової служби не позбавлений і має право здійснити податкову перевірку і в разі встановлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви з кредиторськими вимогами. Також ДПІ, у разі незгоди з відмовою ліквідатора боржника надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії в установленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або в межах справи про банкрутство).
3 серпня 2011 Вищий господарський суд України, розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2011 року і постанову Господарського суду Миколаївської області від 2 листопада 2010 року у справі за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю «І» (ТОВ «І») - про визнання банкрутом, встановив наступне.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25 жовтня 2010 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «І» в порядку норм статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 2 листопада 2010 року ТОВ «І» визнано банкрутом, відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого гр-н М.
Не погодившись з цією постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва (ДПІ) звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 2 листопада 2010 року та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2011 апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 2ноября 2010 року без змін.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 2 листопада 2010 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2011 року, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 20, 75, 78 Податкового кодексу (ПК) України, статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 105, 110, 111 Цивільного кодексу (ЦК) України, а також норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи було встановлено, що заявником були виконані вимоги щодо дотримання досудової процедури при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «І» в порядку норм статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та є підстави, відповідно до цієї статті, для визнання Боржника банкрутом. Підтримуючи зазначені висновки, суд апеляційної інстанції зазначив, що позбавлення права на проведення податкової перевірки не є належним аргументом і підставою для скасування постанови про визнання ТОВ «І» банкрутом, оскільки податкові органи не обмежені у проведенні зазначеної перевірки щодо Боржника під час здійснення ліквідаційної процедури - після прийняття постанови про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Заперечуючи проти зазначених висновків судів попередніх інстанцій, касатор зазначає, що ліквідатор Боржника відмовив у наданні документів ТОВ «І» для проведення податкової перевірки стосовно останнього, тоді як Боржник, згідно з наданими до податкових органів звітів, надав інформацію щодо показників діяльності з обігом коштів більш ніж 5 млн. грн. Крім цього, скаржник зазначає, що постанова суду першої інстанції не містить дослідження і викладу обставин, виходячи з яких суд прийшов до висновку про необхідність визнання ТОВ «І» банкрутом.
Однак суд касаційної інстанції не погоджується з вказаними запереченнями, оскільки вони викладені без урахування всіх встановлених обставин справи та з невірним застосуванням норм чинного законодавства.
Так, скаржник не звернув уваги на встановлені судами попередніх інстанцій на підставі наявних доказів по справі обставини щодо дотримання заявником при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство вимог статей 105, 110, 111 ЦК України щодо досудової процедури для визнання ТОВ «І» банкрутом в порядку вимог статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у тому числі щодо повідомлення ДПІ про ліквідацію ТОВ «І», наявність відповідного оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» № 143 від 5 серпня 2010 року і повідомлення про адресу, по якій приймають заяви з кредиторськими вимогами до Боржника.
Крім цього, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що, відзначаючи показники діяльності ТОВ «І» з обігом коштів понад 5 млн. грн., ДПІ, в порушення норм статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі не надала доказів на підтвердження зазначених обставин.
Враховуючи викладене та встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів по справі обставини, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позбавлення права на проведення податкової перевірки не є належним аргументом і підставою для скасування постанови про визнання ТОВ «І» банкрутом, оскільки податкові органи не обмежені у проведенні зазначеної перевірки щодо Боржника під час здійснення ліквідаційної процедури - після прийняття постанови про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
При цьому слід додати, що, виходячи з положень частини 3 статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким встановлено місячний термін для надання кредиторами своїх заяв з вимогами до боржника, в ліквідаційній процедурі боржника орган державної податкової служби не позбавлений і має право здійснити податкову перевірку і в разі встановлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості Боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви з кредиторськими вимогами. Також ДПІ, у разі незгоди з відмовою ліквідатора ТОВ «І» надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії в установленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або в межах справи про банкрутство).
За таких обставин справи суд касаційної інстанції вважає, що касаційні вимоги Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані постанови цих судів підлягають залишенню без змін як відповідають нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами статей 1, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та статей 33, 34, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 ГПК України , Вищий господарський суд України встановив:
- Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення;
- Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2011 року і постанову Господарського суду Миколаївської області від 2 листопада 2010 року залишити без змін.
(Постанова Вищого господарського суду України від 3 серпня 2011 року. Справа № 5/196/10. Головуючий - Поляков Б.М. Судді - Коваленко В.М., Хандурін М.І.)
