Склалася думка, що довірчість це один з основних аспектів взаємовідносин юридичних фірм та їх клієнтів. На жаль, дане твердження не може нівелювати виникнення різних спірних ситуацій і взаємних звинувачень у неякісному виконанні своїх зобов’язань, тим більше, якщо в договорах про надання юридичних послуг питання відповідальності прописані не чітко, а загальними фразами. Найчастіше клієнти звинувачують виконавців в некомпетентності, халатності і низькому рівні кваліфікації, що нібито призвело до збитків. А ось для юридичної компанії основна причина для суперечок з клієнтом це затримка і відмова від
оплати отриманих юридичних послуг. На жаль не завжди можна вирішити спір шляхом переговорів. А якщо подібні суперечки і виникають, то практично завжди вони стають предметом судового розгляду. З боку юридичної спільноти подібні спори викликають закономірний інтерес. Тому як в силу специфіки юридичного бізнесу в разі будь-якого судового спору з клієнтом, юридична компанія ставить під удар свою репутацію, незалежно від того, хто виграє судовий процес.
Але кількість саме судових розглядів юридичних фірм з клієнтами неухильно зростає. Для юристів цілком прийнятно судитися з недбайливим клієнтом. І стримуючий фактор - не питання професійної етики, а впевненість в якості своїх юридичних послуг (щоб не отримати зустрічний позов) і оцінка витрат. У будь-якому випадку судитися з клієнтами це остання міра, яка застосовується, в крайньому випадку, після вичерпання всіх мирних засобів. Рішення про звернення до суду приймається у кожному конкретному випадку індивідуально. Воно залежить від тривалості відносин з клієнтом, суми боргу, і реальних шансів виграти процес.
Приклади з практики
А ось основна категорія справ, відповідачами у яких виступають юридичні фірми, стосується якості послуг і наслідків (збитків) для клієнта з причини неправильної
юридичної консультації. У практиці британських і американських судів сформувалося кілька правових позицій щодо допустимих меж відповідальності юристів.
Наприклад, у справі Heywood v. Wellers (1976 рік) суд вказав, що якщо юрист неналежним чином провів судовий процес і клієнт не отримав результату, за загальним принципом юрист не може вимагати оплати його юридичних послуг.
У справі Daniel Gross v. M. Jodi Rell (2011 рік) в США суд продекларував, що юристи, які представляють людей похилого віку, повинні поважати їхні побажання та інструкції, а не діяти за власним розсудом, як це вони розглядають в інтересах клієнта. Юристи, які діють від імені літніх людей самостійно, не мають повного імунітету, і на них може бути накладена відповідальність за їх дії.
Досить цікавою видається позиція суду по справі нью-йоркської юридичної фірми Kaye Scholer. Вона представляла клієнта при перевірці держорганом бухгалтерських і фінансових документів компанії. І хоча компанія перебувала в поганих фінансових умовах, юридична фірма доводила, що з компанією все нормально, а її фінансове становище гарне. Після декількох місяців розгляду державний орган припинив діяльність компанії і звернувся до суду до юридичної фірми на підставі того, що юристи давали консультації компанії, не ґрунтуючись на реальних фактах, надавали недостовірну інформацію державним органам про стан компанії. У підсумку Kaye Scholer погодилася виплатити відступні державним органам.
Нещодавно питання відповідальності юристів розглядалося і в Англії (справа Haugesund Kommune v. Depfa ACS Bank).
Приводом для звернення до суду стала консультація юридичної фірми, надана банку, з якої випливало, що SWAP-контракти дозволені за законодавством Норвегії. Керуючись цим, банк уклав SWAP-контракти на загальну суму 400 млн. норвезьких крон з двома муніципалітетами Норвегії. Насправді по норвезькому законодавству муніципалітет обмежений у праві отримувати кредит і тому угоди SWAP визнаються недійсними. Відповідно муніципалітети відмовилися платити, і банк зазнав збитків. Вбачаючи в цьому вину юридичної фірми, банк подав позов з вимогою відшкодувати збитки. Згідно з рішенням суду, банку було відмовлено в задоволенні позову, при цьому суд роз’яснив, що юридична фірма несе відповідальність за неналежну консультацію, якщо буде доведено, що збиток, понесений клієнтом, був безпосередньо заподіяно неналежною консультацією. В іншому випадку юридична фірма звільняється від відповідальності, так як збиток, побічно заподіяний консультацією клієнта, не може служити підставою для позову.
