Ставки злетіли до суду

Вищий адміністративний суд України (ВАСУ), який, в теорії, повинен бути останньою інстанцією в боротьбі проти свавілля окремих чиновників і влади в цілому, вже вкотре проявив себе недружелюбно по відношенню до платників податків.

Не охололо ще в пам'яті горезвісний лист від 6 травня 2011 року № 742/11/13-11, що змусив підприємців доводити «товарність» проведених ними операцій і «повноцінність» своїх контрагентів, як ВАСУ завдав нового удару, цього разу - по гаманцю платників податків.

Багато конструктивної критики і праведного гніву вже було вилито юристами і їх клієнтами щодо ставок судового збору, з якими суспільство зіткнулося з 1 листопада минулого року. Однак «ложкою меду в бочці дьогтю», безперечно, виявилися ставки судового збору в адміністративних справах.

Можливість оскаржити акт, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (в тому числі податкове повідомлення-рішення), сплативши судовий збір у розмірі 0,03% мінімальної заробітної плати (28,23 грн в 2011 році, 32,19 грн - у нинішньому) кілька зменшила невдоволення суб'єктів господарювання. Однак така ситуація протривала недовго.

У листі від 18 січня 2012 року № 165/11/13-12 ВАСУ приходить до висновку, що вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, що впливає на склад майна позивача, в тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій, є майновим.

Як наслідок, ВАСУ пропонує адміністративним судам вважати майновими позови про протиправність рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій.

Як результат, замість 0,03 розміру мінімальних заробітних плат позивачам доведеться заплатити судовий збір відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (Закон) - 1% від розміру майнових вимог (тобто від оспорюваної суми підлягає сплаті податку/підлягає відшкодуванню суми ПДВ).

На щастя, для великих платників податків, спірні суми для яких часто обчислюються мільйонами, Законом встановлені граничні пороги розміру ставок: не менше 0,1 і не більше 2 мінімальних заробітних плат, що в 2012 році означає - не менше 107,3 грн і не більше 2146 грн (наведені суми залишаться актуальними до кінця року з урахуванням частини 1 статті 4 Закону, згідно з якою суми зборів обчислюються виходячи з мінімальної заробітної плати на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні заяви, скарга).

Таким чином, «подорожчають» також апеляційні та касаційні скарги в таких справах, судовий збір за подачу яких, згідно з підпунктами 2 і 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону «Про судовий збір», становить, відповідно, 50% і 70% ставки, обчисленої з урахуванням оспорюваної суми.

Виходячи з несприятливого для платників податків тлумачення норм законодавства про судовий збір, можна припустити, що адміністративні суди будуть вимагати сплати відповідного розміру судового збору за подання апеляційних чи касаційних скарг навіть по тих справах, початковий судовий збір за якими було сплачено ще до появи роз'яснювального листа.

Наприклад: за подачу в грудні минулого року позову про оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов'язань на суму 500 000 гривень платник сплатив судовий збір виходячи з немайнового характеру позову в розмірі 0,03 мінімальної заробітної плати на 2011 рік (28,23 грн) . У січні ц.р. суд прийняв рішення на користь податкового органу. У лютому платник подає апеляційну скаргу на це рішення, але судовий збір оплачує вже з урахуванням тлумачення, наведеного в листі ВАСУ, тобто виходячи з майнового характеру позову. У результаті проведення підрахунків виходить, що оплаті підлягає 1073 грн (50% від суми збору, розрахованого виходячи з оспорюваної суми, тобто 2146 грн).

Оскільки в адміністративних судах країни в останні місяці киплять баталії між платниками податків та органами ДПС щодо врахування збитків минулих років у другому кварталі 2011 року, доречно звернути увагу на наступне.

У листі ВАСУ чітко сказано, що майновим є позов про протиправність рішення «про визначення грошових зобов'язань/штрафних санкцій». Отже, якщо податковий спір йде виключно про розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування (саме така ситуація характерна для багатьох подібних спорів), то характер позову все ж буде немайновим, так як про «визначенні грошових зобов'язань» мова в цьому випадку не йдеться, як і про штрафних санкціях.

Якщо ж суперечка йде частково про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування, а частково про нарахування грошових зобов'язань зі сплати податку, то такий спір, мабуть, буде частково майновим, а частково немайновим. У таких випадках керуватися слід пунктом 3 статті 6 Закону «Про судовий збір» і формулою 0,03 мінімальної заробітної плати + 1% від суми оспорюваного податкового зобов'язання (в рамках встановлених лімітів).

Не можна залишити без уваги той факт, що позиція ВАСУ, в принципі, має під собою логічне підгрунтя. Спори про нарахування грошових зобов'язань щодо сплати податків хоча і є з формально-юридичної точки зору немайновими, строго кажучи, нітрохи не менш «майнові», ніж, наприклад, спори про стягнення заборгованості. По-друге, маленький розмір ставок судового збору провокував платників податків вдаватися до судових позовів чи не у всіх без винятку ситуаціях, хоча б навіть для того, щоб «потягнути час».

З іншого боку, підвищення ставок судового збору виявиться хворобливим уколом для малих підприємців, особливо враховуючи складність стягнення сум судового збору з коштів державного бюджету. В якійсь мірі підвищення ставок судового збору можна розглядати як обмеження цієї найбільш вразливої гілки вітчизняного бізнесу в доступі до правосуддя. До того ж, не може не насторожувати посилюча тенденція ВАСУ до тлумачення будь-яких спірних законодавчих норм «не на користь слабких».