Питання звернення стягнення на корпоративні права, які є заставою, на практиці викликає немало питань. Законодавець, формуючи положення корпоративного права, виходив з того, що звернення до стягнення на корпоративні права не повинне порушувати права існуючих акціонерів і учасників. При цьому інтереси кредиторів залишилися без належної уваги законодавця.
Відповідно до роз'яснення Плунуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11, внесок до статутного фонду господарського товариства, товариства з обмеженою відповідальністю не є об'єктом права загальної спільної власності подружжя, оскільки статтею 13 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство, і до норм Сімейного кодексу Україна також не віднесено.
Так, відповідно до частини 1 статті 156 Житлового кодексу України, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), що проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить йому, користуються житлом нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних стосунків з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
У судовій практиці при розгляді справ про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності виникають питання щодо застосування положень ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) - особливості застосування "процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником. Так, заява про порушення справи про банкрутство, що подається боржником (ліквідовується власником), повинна відповідати вимогам ст. 51 Закону та містити відомості, визначені ст. 7 цього Закону. До поданої заяви згідно з ч. 7 Закону даються документи.
Обов'язкова доля в спадщині є виключенням із загального правила про спадкування по заповіту, оскільки це право надає певній категорії осіб можливість наслідувати половину долі, яка належала б кожному із спадкоємців згідно із законом незалежно від змісту заповіту.
Тема співвідношення договору довічного утримання і спадкового договору досить актуальна сьогодні. На Україні, внаслідок скрутного соціального становища незахищених верств населення, до яких відносяться люди пенсійного віку, питання співвідношення вказаних договорів і вибір між однією із запропонованих моделей правовідносин є досить актуальними. У юридичній науці і практиці не один рік гостряться дискусії відносно переваг і недоліків договору довічного утримання і спадкового договору. Тому, юридична консультація юриста на цю тему буде дуже актуальна.
