Колективний договір є важливим внутрішнім документом, який регламентує трудові, соціальні, економічні стосунки між працівниками і власником стосовно специфіки конкретного підприємства.
Підприємства, на яких використовується праця іноземців, нерідко стикаються з перевірками Інспекції з контролю над дотриманням законодавства про зайнятість населення (Інспекція зайнятості). Практикуючим юристам відомі різні труднощі судового оскарження актів, прийнятих за результатами таких перевірок. Основна проблема полягає у відсутності належного правового регулювання порядку проведення перевірок і накладення економічних санкцій.
У практиці господарських судів України останнім часом досить поширеною стала проблема, пов'язана із справами про банкрутство шляхом "усіченої" процедури. Йдеться про банкрутство відсутнього боржника, яке передбачене статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" від 14 травня 1992 року (Закон).
Останнім часом популярними методами вирішення спорів є їх розгляд в міжнародному арбітражі і звернення до Європейського суду з прав людини (Євросуд). Обидва методи вирішення спорів можуть використовуватися для захисту прав і інтересів фізичних і юридичних осіб в комерційних питаннях. Проте сторонам слід враховувати відмінності в природі, юрисдикції і загальному порядку проведення процесу в цих органах.
Профспілки є потужним інструментом захисту прав найнятих робітників і забезпечення балансу в стосунках роботодавець - працівник. Проте, в силу особливостей правового регулювання, "перші кроки" профспілки на підприємстві можуть створити складнощі для роботодавця.
Пропуск терміну на апеляційне оскарження у зв'язку з тим, що прокуратура не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції і про рішення місцевого господарського суду дізналася після того, як був пропущений цей термін, не є поважною причиною для його відновлення.
