Основною статтею, що стосується процедури розрахунків з учасниками товариства з обмеженою відповідальністю, є стаття 21 Закону України «Про господарські товариства». У частині 1 цієї статті передбачено, що грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації підприємства, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, а також виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства в порядку і на умовах, передбачених законом та установчими документами. Це загальне правило, що застосовується до всіх видів господарських товариств, в тому числі до товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Аналогічного характеру норми передбачені також у частині 4 статті 111 Цивільного кодексу України (ЦК) щодо юридичних осіб і в частині 4 статті 61 Господарського кодексу України (ГК) щодо суб'єктів господарювання.
Кожна сім'я самостійно розділяє обов'язки чоловіка і дружини - хтось готує вечерю, хтось ходить у магазин, а хтось заробляє гроші - у кожного своя роль, але захист спільно нажитих активів є справою спільною. Актуальність даного питання підвищується особливо при наявності кредиторів, які стукають до Вас у двері і вимагають погасити борг чоловіка (дружини) за рахунок сумісної власності подружжя. Подумаємо над даним питанням детальніше.
Згідно з офіційною статистикою останнім часом з кожним роком стабільно зростає кількість звернень до судових інстанцій України. Навіть не дивлячись на той факт, що з прийняттям Закону України «Про судовий збір» були значно збільшені ставки державного мита. Тому думаю, не помилюся, якщо скажу, що останнім часом, практично кожен житель нашої країни, стикався з проблемою пошуку кваліфікованого захисника.
Минулого тижня президент підписав закон, який дозволяє нотаріусам реєструвати права на нерухомість.
Після вступу в 2011 р. Податкового Кодексу України (далі ПК України), багато хто зіткнувся з новою бюрократичною нормою для отримання свідоцтва платника ПДВ. Для того щоб подати в податкову інспекцію форму 1-ПДВ необхідно було або чекати рік після реєстрації підприємства і мати більше 50% операцій які підлягають оподаткуванню ПДВ, або якимось чином показати оборот в 300 тис. грн. і подавати документи вже в наступному місяці після реєстрації підприємства. Той, хто намагався отримати заповітне свідоцтво ПДВ і подавав весь пакет документів по кілька разів, відвідавши перед цим податкову міліцію, переконувався, що свідоцтва платника ПДВ йому не бачити як своїх вух. Залишалося тільки два виходи, або «мотивувати» інспектора або купувати нову фірму зі свідоцтвом ПДВ. Але часто навіть інспектор не в силах був щось зробити, оскільки була «команда згори» свідоцтво ПДВ нікому не давати!
Згідно зі статистикою Міністерства юстиції України, за 2010 рік в органах державної виконавчої служби перебувало понад 750 000 виконавчих документів про примусове стягнення аліментів (у тому числі рішення іноземних судів). Навіть при відсутності статистичних даних за минулий рік ясно, що зазначені показники не зменшилися.
